Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Божиківської сільської ради Бережанського району Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі за позовом прокурора Бережанського району Тернопільської області до Божиківської сільської ради Бережанського району Тернопільської області про визнання рішення незаконним, зобов'язання вчинити дії,

У грудні 2012 року прокурор Бережанського району Тернопільської області звернувся з позовом до Божиківської сільської ради Бережанського району Тернопільської області про визнання рішення незаконним, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення сесії Божиківської сільської ради від 28 березня 2012 року № 89 та від 17 серпня 2012 року № 108, в частині ненадання згоди на звільнення із займаної посади сільського голови с.Божиків Бережанського району Тернопільської області, ОСОБА_2 Зобов'язано Божиківську сільську раду повторно розглянути питання щодо залишення та подальшого перебування на посаді сільського голови с. Божиків Бережанського району Тернопільської області, ОСОБА_2 з врахуванням вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17) .

Божиківська сільська рада Бережанського району Тернопільської області подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої та апеляційної інстанції скасувати та залишити без розгляду позовну заяву або закрити провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 займає посаду сільського голови с. Божиків Бережанського району Тернопільської області.

Постановою Бережанського районного суду від 13 лютого 2012 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні корупційного правопорушення передбаченого частини 1 статті 172-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Дана постанова суду набрала законної сили.

20 березня 2012 року прокурором Бережанського району на розгляд Божиківської сільської ради внесено подання про звільнення сільського голови с. Божиків Бережанського району, ОСОБА_2 із займаної посади у зв'язку з вчиненням ним адміністративного корупційного правопорушення.

28 березня 2012 року рішенням сесії Божиківської сільської ради № 89 подання прокурора району про звільнення сільського голови с. Божиків Бережанського району, ОСОБА_2 було відхилено.

Прокурором району 31 липня 2012 року секретарю Божиківської сільської ради було внесено подання про звільнення сільського голови ОСОБА_2 із займаної посади у зв'язку з вчиненням ним адміністративного корупційного правопорушення та про звернення до Верховної ради України про призначення позачергових виборів сільської ради.

17 серпня 2012 року рішенням сесії Божиківської сільської ради № 108 подання прокурора району про звільнення сільського голови с. Божиків Бережанського району Тернопільської області ОСОБА_2 було відхилено.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем неправомірно відхилено обґрунтоване та законне подання прокурора, оскільки вчинення корупційного діяння є обов'язковою підставою для звільнення з посади державного службовця.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог з огляду на наступне.

Так, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) нагляд за додержанням і застосуванням законів здійснює прокуратура, а пунктом 5 частини другої статті 20 вказаного Закону визначено, що при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, вноситься прокурором, його заступником у державний орган, громадську організацію або посадовій особі, які наділені повноваженням усунути порушення закону, і підлягає невідкладному розгляду. Не пізніш як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів до усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомлено прокурору.

Статтею 29 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" передбачено, що нагляд за додержанням законів у сфері запобігання і протидії корупції здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначені в Законі України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) .

Статтею 12 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлені обмеження, пов'язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходженням служби і зазначено, що посадові особи місцевого самоврядування не мають права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією". Інші обмеження, пов'язані із проходженням служби в органах місцевого самоврядування, встановлюються виключно законами України.

Згідно статті 20 Закону України "Про боротьбу з корупцією" визначено підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування, в якій, крім загальних підстав передбачених Кодексом законів про працю України (322-08) , зазначено, що служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , цим та іншими законами України, а також у разі виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування є суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" інші особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених цим Законом, підлягають звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

Частиною 3 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади. Не пізніш як на п'ятнадцятий день після звільнення з посади або смерті сільського, селищного, міського голови особа, яка на цей час відповідно до закону здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови, звертається до Верховної Ради України з клопотанням щодо призначення позачергових виборів сільського, селищного, міського голови.

Згідно пункту 3-1 частини 1 статті 79 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження сільського, селищного, міського голови вважаються достроково припиненими, зокрема, у разі набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17) .

Повноваження сільського, селищного, міського голови припиняються достроково, а відповідна особа звільняється з посади з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, - з дня прийняття відповідною радою рішення, яким береться до відома зазначений факт (пункту 1 частини 7 статті 79 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Божиківської сільської ради Бережанського району Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі за позовом прокурора Бережанського району Тернопільської області до Божиківської сільської ради Бережанського району Тернопільської області про визнання рішення незаконним, зобов'язання вчинити дії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.