Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Казенного підприємства "Спеціальне конструкторське бюро "Молнія"

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011

у справі № 2а-11695/08/1570

за позовом Казенного підприємства "Спеціальне конструкторське бюро "Молнія"

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Подано позов про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2008 № 0003721501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 15981,30 грн., що становить 20 % від суми погашеного податкового боргу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

КП СКБ "Молнія" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на порушення судами норм ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо застосування закону, який має вищу силу, ст.ст. 15, 16, 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 1, 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 4.6 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служи оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових) платежів, що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за податковим повідомленням-рішенням від 10.07.2008 № 0003721501/0 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 15981,30 грн. на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі Закон № 21891-ІІІ) за несплату узгодженого податкового зобов'язання, визначеного у податковій декларації, протягом граничних строків, визначених цим Законом, із затримкою на 46 днів.

Відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Разом з тим відповідно до вимог пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" від 30.11.2006 № 398-V (398-16) платники податку за результатами одинадцяти місяців 2006 року зобов'язані подати декларацію, складену за правилами, встановленими для повного податкового періоду, з урахуванням приросту (убутку) матеріальних запасів за одинадцять місяців 2006 року, суми амортизаційних відрахувань, нарахованих за три квартали поточного року, двох третин амортизаційних відрахувань четвертого кварталу поточного року та сплатити податкове зобов'язання, нараховане згідно із зазначеною декларацією, не пізніше ніж 29 грудня 2006 року.

У порядку, встановленому абзацом першим цього пункту, платники податку зобов'язані скласти та подати декларацію за результатами одинадцяти місяців 2007 року згідно із даними податкового обліку за зазначений період, а також сплатити податок у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Таким чином, Закон зобов'язував платників податку на прибуток подати декларацію за одинадцять місяців 2007 року, складену за правилами, встановленими для повного податкового періоду - 2007 рік, та сплатити податкове зобов'язання, нараховане згідно із зазначеною декларацією, у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. "а" п.п. 4.1.1 п. 4.1 Закону № 2181-ІІІ (2181-14) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у відповідності до вимог пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" від 30.11.2006 № 398-V (398-16) подав 20.12.2007 податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 11 місяців 2007 року (від 18.12.2007 вх. № 117463), в якій задекларував до сплати податок на прибуток в сумі 105681,00 грн.

Граничний строк сплати задекларованого податку на прибуток за одинадцять місяців 2007 року був 04.01.2008.

Позивачем не було сплачено узгоджену суму податку на прибуток - 105681,00 грн., водночас за даними його особового рахунку з податку на прибуток станом на 04.01.2008 рахувалась переплата з цього податку в сумі 25774,52 грн. Таким чином, недоплата з податку на прибуток складала 79906,48 грн.

Позивач 21.01.2008 подав до податкового органу звітну податкову декларацію з податку на прибуток за 2007 рік від 16.01.2008 вх. № 131104, в якій задекларував податкове зобов'язання в сумі 199018 грн., а 08.02.2008 - звітну нову декларацію за 2007 рік (з уточненими показниками) від 16.01.2008 вх. № 141181, в якій задекларував податкове зобов'язання з цього податку в сумі 186900 грн. та нарахований податок за попередній податковий період поточного року в сумі 310278 грн.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що фактичне погашення узгодженої суми податкового зобов'язання, задекларованої у декларації з податку на прибуток за одинадцять місяців 2007 року, відбулося 19.02.2008, шляхом зменшення нарахування податку на прибуток за декларацією за 2007 рік з терміном надання 09.02.2008, яка фактично подана 08.02.2008 як звітна нова, з терміном погашення: протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

У зв'язку з наданням позивачем 08.02.2008 звітної нової декларації за 2007 рік (від 16.01.2008 вх. № 141181), якою уточнені показники, задекларовані ним в декларації за цей податковий період (від 16.01.2008 вх. № 131104), що надійшла 21.01.2008, підстави враховувати у податковому обліку показники декларації від 16.01.2008 вх. № 131104 відсутні.

Посилання позивача на те, що за податковою декларацією з податку на прибуток за одинадцять місяців 2007 року не відбулося узгодження податкового зобов'язання, оскільки ця декларація, за якою передбачено строк сплати для місячного податкового періоду, не є декларацією у розумінні п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ, тому що п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає сплату податку на прибуток у строк, встановлений законом для квартального податкового періоду, є помилковим.

У даному випадку подання податкової декларації з податку на прибуток за одинадцять місяців 2007 року та спеціальний строк для сплати задекларованого в ній податкового зобов'язання передбачено пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" від 30.11.2006 № 398-V (398-16) .

Положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" від 30.11.2006 № 398-V (398-16) , якими передбачено подання декларації з податку на прибуток за одинадцять місяців 2007 року та запроваджено строк для сплати визначеного в цій декларації зобов'язання, на час виникнення спірних відносин неконституційними не визнавались, тому є чинними і мали обов'язково виконуватись платниками податків.

Декларація з податку на прибуток за одинадцять місяців 2007 року є податковою декларацією у розумінні п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ, оскільки є документом, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку.

Податкове зобов'язання з податку на прибуток, самостійно визначене платником податків у податковій декларації з цього податку за одинадцять місяців 2007 року, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації, що випливає з вимог п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ.

Тому, позивач зобов'язаний був самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу касаційну скаргу Казенного підприємства "Спеціальне конструкторське бюро "Молнія" залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.