Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2009 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 р.

у справі № 2а-19098/09/0370 (94105/09/9104)

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_4

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

Приватний підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області (далі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2009 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 р., позовні вимоги задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 08.09.2009 р. № 0000801701/3, № 0000811701/3, № 0001501701/3, № 0001511701/13.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р., про що складено акт від 24.04.2009 р. № 1672/17-2/НОМЕР_1, яким встановлено порушення вимог п.19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст.13 розд. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , у результаті чого позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 1 155 947,80 грн.; пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого занижено податок на додану вартість на 4 700 153,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.09.2009 р. № 0000801701/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1 134 077,16 грн.; № 0000811701/3, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 050 180,00 грн., з яких 4 700 120,00 грн. за основним платежем та 2 350 060,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0001511701/3, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49,50 грн., з яких 33,00 грн. за основним платежем та 16,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0001501701/3, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 21 870,64 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, з 01.10.2006 р. по 31.12.2006 р., з 01.01.2007 р. по 30.09.2007 р., з 01.01.2008 р. по 30.06.2008 р. позивач для розрахунків з бюджетом застосовував спрощену систему оподаткування, обліку та звітності відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) (далі - Указ).

У ході проведеної перевірки контролюючим органом було проведено аналіз отриманої інформації від Ягодинської митниці, наданої на запит податкової інспекції, згідно якої визначено, що підприємцем було ввезено на митну територію України товару на суму 23 500 599,90 грн., у т.ч. протягом 2006 р. - 228 775,50 грн., 2007 р. - 10 082 019,21 грн., 9 місяців 2008 р. - 13 189 805,19 грн.

Оскільки на момент перевірки позивачем не було надано первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі щодо залишків товарно-матеріальних цінностей на складі та враховуючи те, що в підприємницькій діяльності платником не використовувалися складські приміщення для зберігання придбаного товару, перевіркою визначено, що згідно наявних ВМД позивачем систематично протягом 2006-2008 рр. здійснювалось митне оформлення вантажів по перетину товару на митну територію України, по ввозу будівельних матеріалів.

З наведеного відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст. 1 зазначеного Указу, при цьому зазначив, що отриманий позивачем дохід в розрізі років становить:

4 кв.2006 р. 495 892,00 грн. (дані позивача) + 228 775,50 грн. (дані митниці), всього - 724 667,50 грн.;

9 міс. 2007 р. 498 000,00 грн. (дані позивача) + 10 082 019,21 грн. (дані митниці), всього - 10 580 019,21 грн.;

6 міс. 2008 р. 1225511,71 грн. (дані позивача) + 13 189 805,19 грн. (дані митниці), всього - 14 415 316,90 грн.

Разом із тим, попередні судові інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що позивачем здійснювалося ввезення товару на митну територію України, як громадянином - фізичною особою, з огляду на що зроблено висновок про безпідставність донарахування відповідачем податкових зобов'язань.

З такими висновками судів погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.

Спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва регулюється Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , згідно норм якого, у разі перевищення дозволеної межі обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, установленого ст. 1 Указу (500 000,00 грн.), платник єдиного податку відповідно до ст. 5 цього Указу повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Пунктом 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) визначено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Встановлений судами попередніх інстанцій факт ввезення товару на територію України позивачем, як фізичною особою, а не як суб'єктом підприємницької діяльності, а також відсутність у відповідача будь-яких належних та допустимих доказів того, що позивачем здійснювалось ввезення на територію України товарів з оформленням імпортних декларацій, у результаті чого було отримано прибуток та не сплачено податок від здійснення такої підприємницької діяльності, дозволяє погодитись із тим висновком, що спірні податкові повідомлення-рішення є не обґрунтованими та підлягають скасуванню

Відповідно до ч. 3 ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2009 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 р. у справі № 2а-19098/09/0370 (94105/09/9104) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.