Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011 р.

у справі № 2а-16285/10/2070

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області,

за участю третьої особи - Державної податкової адміністрації у Харківській області,

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі - відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011 р., позовні вимоги задоволено частково, скасовано рішення від 29.11.2010 р. № 0004032320 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 436,10 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач, також не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані рішення у частині задоволення позовних вимог та прийняте нове судове рішення про відмову у їх задоволенні.

Сторони письмових заперечень на касаційні скарги до суду касаційної інстанції не надіслали.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено перевірку щодо дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено акт (довідку) від 17.11.2010 р. № 9933/20/40/23/НОМЕР_1, яким встановлено порушення п. 1, п. 2, п. 12, п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: реалізація товару на загальну суму 19,00 грн. без застосування РРО та невидача касового чека; реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку на суму 1 218,05 грн.; невідповідність у розмірі 922,88 грн. суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі, що зазначена в поточному Х - звіті РРО.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято рішення від 29.11.2010 р. № 0004032320 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 145,50 грн.

Спірним є рішення у частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п.п. 12, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" у розмірі 7 126,50 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведеної контролюючим органом перевірки позивача було встановлено реалізацію позивачем товарів на суму 1 218,05 грн., які не обліковані у встановленому порядку.

У відповідності до п.п.12, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг); забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Задовольняючи позовні вимоги в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 436,10 грн. за порушення позивачем вимог п.12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень позивачем порядку обліку матеріальних цінностей.

Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону, облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що обов'язок ведення обліку товарних запасів не міг бути покладений на фізичну особу - підприємця, яка здійснювала підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) .

Між тим, постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1269 (1269-2001-п) передбачено ведення суб'єктами малого підприємництва, яким є позивач, Книги обліку доходів та витрат.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, питання наявності та порядку ведення Книги обліку доходів і витрат позивача у ході проведення перевірки представниками податкової служби не перевірялися.

З огляду на викладене, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність порушень ведення обліку товарних запасів позивачем та наявності підстав для скасування спірного рішення у цій частині.

Що стосується доводів податкового органу про порушення позивачем п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", то вони ґрунтуються на встановленій під час перевірки невідповідності, у розмірі 922,88 грн., суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі, що зазначена в поточному Х - звіті РРО.

Так, згідно приписів ст. 22 вказаного Закону, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Враховуючи встановлений попередніми судовими інстанціями факт невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі, що зазначена в поточному Х - звіті РРО у розмірі 922,88 грн., колегія суддів погоджується з висновками судів про правомірність прийнятого податковим органом рішення у цій частині.

Крім того, в обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив про відсутність правових підстав для проведення перевірки контролюючим органом, з огляду на що, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовий аналіз норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) свідчить про те, що органи державної податкової служби (у т.ч. і Куп'янська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області) є уповноваженими державою органами для здійснення функцій контролю за додержанням порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

При цьому, підстави, порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до їх проведення наведені в ст. 11 та 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Визначаючи правові наслідки недодержання контролюючим органом вимог щодо проведення таких перевірок, законодавець передбачив право платника податків на недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Як вбачається з матеріалів справи, таким правом позивач не скористався.

Крім того, неправомірне проведення перевірки не може бути самостійною підставою для скасування спірного рішення контролюючого органу.

З огляду на викладене обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про необґрунтованість прийнятого податковим органом рішення від 29.11.2010 р. № 0004032320 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 436,10 грн. та наявності підстав для його скасування у цій частині.

Мотивація та докази, наведені у касаційних скаргах, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційні скарги слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційні скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011 р. у справі № 2а-16285/10/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.