Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління з контролю за благоустроєм м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування припису та заборону вчинення дій на його виконання,-

ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до Головного управління з контролю за благоустроєм м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування припису від 31 жовтня 2011 року № 1116969 та заборону вчиняти будь-які дії на його виконання.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуваний припис є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки жодних порушень законодавства, які б могли стати підставою для винесення припису, позивачем не вчинялось, а земельні ділянки та встановлена в їх межах огорожа, є власністю позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано припис від 31 жовтня 2011 року № 1116969; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, ОСОБА_4 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до припису Головного управління контролю за благоустроєм виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 жовтня 2011 року № 1116969 встановлено порушення пунктів 20.1.1, 15.3.9 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 (ra1051023-08) по АДРЕСА_1 та запропоновано власнику огорожі надати у 3-денний термін дозвільну документацію на розміщення огорожі та попереджено, що в разі відсутності дозвільної документації демонтувати огорожу власними силами, відновити благоустрій, а в разі відсутності огорожа підлягає демонтажу.

Крім того, судами встановлено, що припис відповідача від 31 жовтня 2011 року № 1116969 прийнятий на виконання вимог приписів Київської прокуратури захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері від 04 жовтня 2011 року № 62-1554 вих-11 та № 62-1555 вих-11, в яких йде мова про самовільне зайняття земельних ділянок в АДРЕСА_1.

Також судами встановлено, що на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 7933992 та серії ЯЕ № 793991 від 14 травня 2010 року і договору дарування земельної ділянки від 08 вересня 2011 року земельні ділянки в АДРЕСА_1 на праві приватної власності належать позивачу.

Доказів, які б підтверджували статус наявної огорожі, підстави проведення будівельних робіт по відновленню огорожі, знаходження огорожі на земельній ділянці, що належить позивачці та дотримання будівельних норм позивачкою не надано.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, що на позивачку покладено обов'язок отримати дозвіл на встановлення паркану в межах земельних ділянок, які належать позивачу на праві приватної власності та не доведено, що позивачем встановлено тимчасову огорожу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачкою здійснено будівництво паркану з порушенням вимог закону, що підтверджується відсутністю у позивачки необхідних документів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Відповідно до пунктів 5, 7 Положення Про Головне управління контролю за благоустроєм виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 січня 2007 року № 7/668 (ra0007023-07) , до основних завдань Головного управління віднесено контроль в межах своєї компетенції, за дотриманням встановленого порядку утримання і експлуатації об'єктів міської інфраструктури, правомірності їхнього розміщення та благоустрою територій.

Головне управління має право вимагати від керівників та інших службових осіб державного управління, суб'єктів підприємницької діяльності, громадян, у власності або користуванні яких знаходяться об'єкти міської інфраструктури, усунення виявлених правопорушень у галузі зовнішнього благоустрою територій, будівель, споруд, інженерних мереж, транспортних магістралей тощо.

Згідно зі статтею 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюється порядок благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою.

Правила розробляються для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 19.2.1. Правил благоустрою м. Києва, затверджених Рішенням Київради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 (ra1051023-08) , уповноважені працівники Головного управління контролю за благоустроєм міста Києва мають право залучати спеціалістів структурних підрозділів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), комунальних підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян (за погодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань у сфері благоустрою території міста, вносити приписи з вимогою усунення порушень Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (2807-15) і цих Правил, складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 20.2.1. Правил благоустрою м. Києва, затверджених Рішенням Київради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 (ra1051023-08) , якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов'язана скласти та видати офіційний документ-припис, який є обов'язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об'єктів благоустрою.

З огляду на відсутність по справі достовірних доказів щодо знаходження спірної огорожі в межах земельної ділянки позивачки, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

з оригіналом згідно: помічник судді А.О. Кулеша