Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради про скасування рішення про зняття з квартирного обліку від 23 вересня 2011 року № 403,

В грудні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради про скасування рішення про зняття з квартирного обліку від 23 вересня 2011 року № 403.

Постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 березня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено. Скасовано рішення Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради від 23 вересня 2011 року № 402, та залишено в силі рішення Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради від 19 вересня 2008 року № 569.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року рішення першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення суду щодо застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради від 19 вересня 2008 року № 569 ОСОБА_2 з донькою був зачислений на квартирний облік як інвалід війни ІІ групи у список на позачергове одержання житла.

Рішенням Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради від 23 вересня 2011 року № 402 позивача знято з квартирного обліку на підставі довідки КЖЕП № 21 від 12 вересня 2011 року № 2340.

Позивач не погоджуючись з винесеним рішенням про зняття його з квартирного обліку звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до постанови № 711 виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів та президії обласної ради профспілок від 27 грудня 1984 року рівень забезпеченості громадян житловою площею у м. Дніпропетровську складає 9 кв.м. на кожну особу, а тому позивача законно знято з квартирного обліку.

Проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно статті 31 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.

Пунктом 1 частини 1 статті 34 Житлового кодексу Української РСР, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.

Громадяни, які забезпечені жилою площею нижче за встановлений рівень, визначаються такими, що потребують поліпшення житлових умов.

Згідно зі статтею 47 Житлового кодексу Української РСР норма жилої площі в Україніській РСР встановлено в розмірі 13,65 кв.м. на одну особу.

Судами встановлено, що відповідно до довідки № 2340 Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 21 від 12 вересня 2011 року позивач мешкає та зареєстрований разом з ОСОБА_3 АДРЕСА_1. Загальна житлова площа, займана вказаними особами, становить 38,1 кв.м. ОСОБА_2 тимчасово знята з реєстрації. Безпосередньо позивачу належить ј зазначеної квартири, що становить 9,25 кв.м.

Враховуючи викладене, постанова Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 березня 2012 року ухвалена відповідно до закону і скасована помилково, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенні в силі.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року - скасувати.

Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради про скасування рішення про зняття з квартирного обліку від 23 вересня 2011 року № 403 - залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.