Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Малиніна В.В.,

Ситникова О.Ф.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Севастополя про визнання незаконним та скасування рішення,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 14 жовтня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2013 року, -

У березні 2011 року ОСОБА_4 пред'явив позов, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Севастополя від 10 березня 2011 року про призупинення дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю строком на три місяці.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що зазначене рішення прийнято відповідачем з порушенням строку накладення дисциплінарного стягнення та порядку розгляду справи про дисциплінарну відповідальність адвоката. Окрім того, відповідач надав невірну правову оцінку його діям під час виконання ним функцій захисника громадянина ОСОБА_5 у кримінальній справі, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав про накладення дисциплінарного стягнення.

Вважаючи рішення комісії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Севастополя незаконним та необґрунтованим, просив позов задовольнити.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 14 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2013 року, ОСОБА_4 в задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та просить прийняти нову постанову про задоволення позову.

Відповідач своїм правом як сторони у справі, не скористався та заперечень на касаційну скаргу не подав.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що у зв'язку з надходженням 5 лютого 2011 року скарги ОСОБА_5 на дії адвоката ОСОБА_4, Дисциплінарна палата Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Севастополя рішенням від 11 лютого 2011 року порушила відносно нього дисциплінарне провадження, а 10 березня 2011 року - застосувала дисциплінарне стягнення у виді призупинення дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю строком на три місяці за грубе порушення вимог Закону України "Про адвокатуру" (2887-12) та Правил адвокатської етики (n0003418-12) . Останнє рішення мотивовано тим, що адвокат ОСОБА_4 здійснював вплив на громадянку ОСОБА_6, з метою схилити її до дачі завідомо неправдивих показів під час досудового слідства у кримінальній справі.

Під час перевірки Дисциплінарною палатою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Севастополя скарги ОСОБА_5 встановлено, що 18 жовтня 2009 року ОСОБА_5 звернувся за правовою допомогою до адвоката ОСОБА_4 та уклав з ним договір про надання правової допомоги. Пізніше, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 прибули до ОСОБА_6, під час розмови з якою ОСОБА_4 схиляв її до зміни показів, даних нею під час досудового слідства.

21 жовтня 2009 року ОСОБА_6 повідомила про такі дії адвоката ОСОБА_4 слідчому військової прокуратури ВМС України, і того ж дня заступником військового прокурора ВМС України відносно ОСОБА_5 була порушена кримінальна справа за ознаками злочинів, передбачених частиною третьою статті 366 та частиною другою статті 410 КК України.

24 жовтня 2010 року, на підставі заяви ОСОБА_6 про вчинення на неї тиску, ОСОБА_5 був затриманий і відносно нього обрана міра запобіжного заходу - тримання під вартою в ІТУ УМВС України міста Севастополя.

10 лютого 2010 року ОСОБА_5 подав заяву про відмову від послуг адвоката і того ж дня постановою слідчого військової прокуратури ВМС України така відмова була прийнята.

Під час розгляду дисциплінарної справи, ОСОБА_4 зазначені ОСОБА_5 обставини справи заперечив та пояснив, що надавав правову допомогу ОСОБА_5, як обвинуваченому, та вживав передбачені чинним законодавством заходи для його захисту. Втім, останній 21 січня 2010 року, не пояснюючи причин, від його послуг відмовився.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд виходив з того, що відповідно до роз'яснення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 18 лютого 2005 року № IV/9-2.8, Закон України від 19 грудня 1991 року (2887-12) № 2887-ХІІ "Про адвокатуру" (далі - Закон № 2887-ХІІ (2887-12) ) розрізняє дисциплінарну відповідальність адвоката, яка регулюється статтею 16 зазначеного Закону, та такий інститут, як припинення адвокатської діяльності, що регулюється статтею 17 цього ж Закону, і не є заходом дисциплінарного впливу. На випадки, зазначені у цій статті, строки накладення дисциплінарних стягнень, передбачені пунктами 34, 35 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, не поширюються. Оскільки при прийнятті оскарженого рішення відповідач виходив з того, що позивач допустив грубе порушення Правил адвокатської етики, принципу законності, що підриває авторитет адвокатури, то, на думку судів, він повинен бути притягнутий до відповідальності відповідно до пункту 40 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, а тому пункт 34 цього Положення щодо строку накладення дисциплінарного стягнення до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Судові рішення обґрунтовані ще й тим, що порушення дисциплінарного провадження, перевірка скарги ОСОБА_5, проведення засідання дисциплінарної палати та прийняття спірного рішення здійснені відповідачем відповідно до чинного законодавства України; під час прийняття рішення відповідач діяв легітимним складом, в межах наданих йому повноважень; висновки, покладені в основу прийнятого ним рішення, обґрунтовані, а тому підстави вважати їх помилковими відсутні. Апеляційний суд не взяв до уваги постанову Військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 30 жовтня 2009 року, надану ОСОБА_4 на підтвердження дотримання ним, як адвокатом та захисником ОСОБА_5, вимог чинного законодавства, з тих підстав, що зазначеним судовим рішенням, ухваленим у порядку кримінального судочинства, вирішувалося подання слідчого про відсторонення адвоката ОСОБА_4 від участі у кримінальній справі, а не питання правомірності його дій у контексті положень Закону № 2887-ХІІ (2887-12) .

Втім, колегія суддів не може повною мірою погодитися з зазначеними висновками судів.

Частиною першою статті 13 Закону № 2887-ХІІ, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, вирішення питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів у Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються строком на 3 роки кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури. Ці комісії утворюються у складі двох палат - атестаційної та дисциплінарної.

Відповідно до статті 16 Закону № 2887-ХІІ та пункту 36 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, за порушення вимог цього Закону, інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії до адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: 1) попередження; 2) зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року; 3) анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Статтею 17 Закону № 2887-ХІІ та пунктом 40 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, передбачено, що адвокатська діяльність може бути припинена рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, а видане свідоцтво анульоване у випадках: 1) засудження адвоката за вчинення злочину - після набрання вироком законної сили; 2) обмеження судом дієздатності або визнання адвоката недієздатним; 3) грубого порушення вимог цього Закону та інших актів законодавства України, які регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України.

У роз'ясненні Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 18 лютого 2005 року № IV/9-2.8, на яку послалися суди в обґрунтування своїх висновків, зазначено, що, на відміну від статті 16 Закону № 2887-ХІІ, у якій мова йде про дисциплінарну відповідальність адвоката і застосування дисциплінарного стягнення за певні, вказані безпосередньо у цій статті порушення, допущені адвокатом, стаття 17 цього Закону регулює інші питання, пов'язані не з дисциплінарною відповідальністю, а з порядком припинення адвокатської діяльності та анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, у разі грубих порушень адвокатом цього Закону, інших актів законодавства України, які регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України.

Згідно з пунктами 34, 35 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого Указом Президента України від 5 травня 1993 року № 155/93 (155/93) , дисциплінарне стягнення до адвоката застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше як через місяць з дня його виявлення, не рахуючи часу хвороби адвоката або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше як через шість місяців з дня вчинення проступку. Справа про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності повинна бути розглянута не пізніше як у місячний строк з дня її порушення.

У згаданому роз'ясненні Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури також зазначено, що за порушення, перелічені у статті 17 Закону № 2887-ХІІ, вчинення яких тягне за собою відповідальність у виді припинення адвокатської діяльності та анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, строки накладення дисциплінарних стягнень, що передбачені пунктами 34, 35 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, а також інші норми цього Положення, які регламентують виключно розгляд дисциплінарних справ щодо адвокатів, не поширюються. Особливістю таких справ є те, що анулює свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю і припиняє адвокатську діяльність не дисциплінарна палата, а кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, яка в такому разі і має прийняти відповідне рішення.

У той же час, як вбачається з оскарженого ОСОБА_4 рішення від 10 березня 2011 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді зупинення дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю строком на три місяці, це рішення прийнято Дисциплінарною палатою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Севастополя, однак, за грубе порушення Закону України "Про адвокатуру" (2887-12) та Правил адвокатської етики (n0003418-12) , тобто порушення, передбачене статтею 17 Закону № 2887-ХІІ.

За таких обставин, судам під час розгляду справи слід було уточнити, за якою ж статтею Закону № 2887-ХІІ (2887-12) були кваліфіковані дії позивача та яка відповідальність за їх вчинення на нього була покладена; з'ясувати, чи мав відповідач право, у разі виявлення допущених позивачем порушень, повноваження приймати рішення про притягнення його до відповідальності; вирішити питання про можливість застосування до спірних правовідносин положень пункту 34 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури щодо строку накладення дисциплінарного стягнення.

Оскільки судами цього зроблено не було, ухвалені ними рішення є незаконними та необґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин, вирішити спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 14 жовтня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2013 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.