Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Черпіцької Л.Т. Маслія В.І. Калашнікової О.В. провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року у справі № 2а-5-5325/09/1423 за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення,

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення від 26 вересня 2008 року № 1874 "Про дозвіл ПП ОСОБА_5 на переведення квартири АДРЕСА_1 у нежитлове приміщення та виконання проектних і ремонтно-будівельних робіт по реконструкції нежитлових приміщень з улаштуванням вітрини для розміщення магазину промислових товарів".

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 серпня 2009 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1874 від 26 вересня 2008 р. "Про дозвіл ПП ОСОБА_5 на переведення квартири АДРЕСА_1 у нежитлове приміщення та виконання проектних і ремонтно-будівельних робіт по реконструкції нежитлових приміщень з улаштуванням вітрини для розміщення магазину промислових товарів".

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що при прийнятті зазначеного судового рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що будинок АДРЕСА_1 є житловим, позивач та треті особи - ОСОБА_7 і ОСОБА_5 є мешканцями вказаного житлового будинку. Квартира АДРЕСА_1 цього ж будинку належить на праві приватної власності ОСОБА_5

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1874 від 26 вересня 2008 року вирішено: дозволити приватному підприємцю ОСОБА_5 переведення квартири АДРЕСА_1, у нежитлове приміщення для розміщення магазину промислових товарів; дозволити приватному підприємцю ОСОБА_5 виконання проектних і ремонтно-будівельних робіт по реконструкції нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, для розміщення магазину промислових товарів з улаштуванням вітрини.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги з тих підстав, що переведення приміщень у нежитлові та їх переобладнання, що пов'язане із змінами конструктивних елементів будинків, а також зміни у використанні при будинкової території можливе лише за згодою інших співвласників квартир цього будинку, зокрема, позивача та третьої особи.

Між тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що письмової згоди ОСОБА_4 та ОСОБА_6 для вирішення питання про переведення квартири ОСОБА_5 у нежитлове приміщення не потрібно та діючим законодавством не передбачено.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованим висновок суду апеляційного інстанції про відмову в задоволенні позову, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 42 Земельного кодексу України, у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Переведення житлових приміщень у нежитлові здійснюється на підставі Порядку одержання дозволу на переведення житлових приміщень у нежитлові для розміщення об'єктів торгівлі, побутового обслуговування, громадського харчування, офісів у м. Миколаєві, який є додатком № 4 до рішення Миколаївської міської ради № 13/13 від 14.07.2003 р. "Про затвердження етапів реалізації довгострокового проекту "Миколаїв - місто вільного підприємництва", положень щодо здійснення підприємницької діяльності в місті та внесення змін до рішення міської ради від 29.05.01 р. № 30/29 та від 27.02.03 р. № 10/10".

Пунктами 2.1, 2.2 розділу II зазначеного вище Порядку, не передбачено додавати до заяви про переведення житлового приміщення у нежитлове, письмову згоду мешканців багатоквартирного будинку.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірної думки про необґрунтованість посилання суду першої інстанції на ч.2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" як на підставу того, що власники квартир є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою, під якими маються на увазі стіни, стелі, тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжними приміщеннями є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку(сходові клітини, вестібюлі, колясочні, сховища (кладові), підвали та інші приміщення).

Технічним обладнанням багатоквартирного будинку є інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир.

При цьому, згідно ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", елементами благоустрою є покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, пішохідних і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів, зелені насадження, обладнання дитячих, спортивних майданчиків та інше.

Таким чином, ч.2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" закріплює, що об'єктами спільної власності співвласників багатоквартирного будинку є саме допоміжні приміщення, а не стіни та стелі, як помилково вважав суд першої інстанції.

Таку ж позицію висловив Конституційний Суд України, який в своєму рішенні № 4-рп/2004 року від 02.03.2004 р. (v004p710-04) зазначив, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладові, горища, колясочні та інші) є спільною власністю громадян, і питання згоди співвласників допоміжних приміщень на їх використання вирішуються відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Отже, оскаржуваним рішенням відповідача було лише дозволено перевести з житлового фонду до нежитлового квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності, яка, в свою чергу, у відповідності до приписів ст.ст. 316, 319 ЦК України, має право розпоряджатися нею за власним бажанням, незалежно від волі інших осіб, тобто в даному випадку позивача та ОСОБА_6 Рішення ж з питань розпорядження допоміжними приміщеннями цього будинку виконком не приймав.

Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.03.2010 року у справі № 2а-407/10/1416, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010 року, визнано нечинним та скасовано рішення Миколаївської міськради № 38/11 від 01.10.2009 р. "Про скасування рішення виконкому міськради № 1874 від 26.09.2008 р. "Про дозвіл приватному підприємцю ОСОБА_5 на переведення квартири АДРЕСА_1 у нежитлове приміщення та виконання проектних і ремонтно-будівельних робіт по реконструкції нежитлових приміщень з улаштуванням вітрини для розміщення магазину промислових товарів"".

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок апеляційного суду, що виконком Миколаївської міської ради, приймаючи оскаржуване рішення № 1874 від 26.09.2008 р. діяв правомірно, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.