Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Донецькій області на постанову Господарського суду Донецької області від 16.04.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010 у справі № 2а-152/06-37/287пн/5006

за позовом Державної податкової адміністрації у Донецькій області

до Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Державної податкової інспекції у м. Краматорську

про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки, -

Державна податкова адміністрація звернулась до суду із позовом про видачу дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (далі - Товариство, відповідач) з підстав недопущенням останнім до перевірки, що перешкоджає органу податкової служби перевірити правильність формування Товариством бюджетного відшкодування.

Позовні вимоги державного податкового органу про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки обґрунтовані п. 8 ч. 6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", згідно якого позапланова виїзна перевірка може бути проведена у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів).

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Господарського суду Донецької області від 16.04.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010, у позові відмовлено за відсутності підстав для задоволення заявлених вимог.

Зокрема, відмовляючи у позові, суди виходили з того, що обставини розбіжності між даними платника податків та його контрагентами, встановлені під час проведення позапланових документальних перевірок, не є підставою для проведення перевірки згідно ч. 6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", на яку посилається позивач у позовній заяві. А доводи щодо службового розслідування відносно посадових осіб, причетних до порушення встановленого порядку відшкодування сум податку на додану вартість суб'єктами господарювання за 2004 - 2005 роки, відхилено, оскільки наказ Державної податкової адміністрації про проведення позапланової службової перевірки дій посадових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби від 25.10.2005 № 402 передбачає перевірку іншого періоду (2004 рік, перше півріччя 2005 року) ніж визначено наказом Державної податкової інспекції від 28.10.2005 № 505 (в тому числі червень - грудень 2003 року).

Не погодившись із судовими рішеннями, Державна податкова інспекція подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги державного податкового органу про надання дозволу на проведення перевірки. При цьому вказуються на ті ж підстави, що і в позовній заяві.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Так, із вимог п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання позову та вирішення справи судами попередніх інстанцій) випливає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта повноважень виключно у випадках, встановлених законом.

Стаття 104 вказаного Кодексу (у редакції, чинній на час подання позову та вирішення справи судами попередніх інстанцій) також надавала право суб'єкту владних повноважень звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) кореспондуються із приписами п. 5 ч. 4 ст. 50 цього Кодексу, з яких, зокрема випливає, що юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами в адміністративній справі лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) .

Зокрема, зі змісту ч. 8 ст. 111 вказаного Закону України (у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV (2505-15) ) випливає, що позапланові перевірки, які здійснюються на підставі виникнення обставин, викладених у пп. 1 - 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", а також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , здійснюються за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом, і не потребують наявності рішення суду.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, працівники податкового органу посадовими особами Товариства до проведення (повторної) позапланової перевірки допущені не були за відсутності законних підстав для її проведення.

Таким чином, суть спірних правовідносин полягає не у наявності законних підстав на проведення позапланової перевірки, а у зобов'язанні відповідача допустити працівників позивача до проведення такої перевірки.

Проте, ні Законом № 509-XII (509-12) , а також будь-яким іншим Законом України, не встановлено права органів державної податкової служби подавати позови про зобов'язання юридичної особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, вчинити певні дії, зокрема зобов'язати допустити до проведення перевірки.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає, що у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави відкривати провадження та вирішувати спір, на який не поширюється компетенція адміністративних судів, у зв'язку з чим судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Донецької області від 16.04.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010 у справі № 2а-152/06-37/287пн/5006 скасувати, а провадження в адміністративній справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.