Арбітражним судам України

Верховною Радою України 16 жовтня 1997 року прийнято Закон "Про електроенергетику" (575/97-ВР) (далі - Закон), який введено в дію з дня його опублікування.

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії.

Вважаємо за необхідне звернути увагу арбітражних судів на таке.

Відповідно до статті 6 Закону об'єкти електроенергетики можуть перебувати у різних формах власності.

Приватизація об'єктів електроенергетики здійснюється відповідно до законодавства України про приватизацію, але з урахуванням особливостей, визначених Законом. Зокрема, у разі приватизації об'єктів електроенергетики Кабінет Міністрів України за поданням Фонду державного майна України приймає рішення про закріплення у державній власності пакета акцій акціонерних товариств, створених на базі об'єктів електроенергетики. Окрім того, не підлягає приватизації майно, що забезпечує цілісність об'єднаної енергетичної системи України та централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, магістральні і міждержавні електричні мережі, а також майно наукових установ загальнодержавного значення (частини третя і четверта статті 6 Закону).

Будь-які угоди, спрямовані на приватизацію об'єктів електроенергетики з порушенням зазначених вимог Закону, повинні визнаватися недійсними на підставі статті 48 Цивільного кодексу України (1540-06) .

Стаття 9 Закону відносить до повноважень Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж, Державної інспекції з енергетичного нагляду здійснення державного нагляду за експлуатацією електричних станцій режимами споживання електричної та теплової енергії, надання відповідних приписів щодо усунення порушень нормативно-правових актів та з інших питань державного нагляду в енергетиці та застосування санкції до суб'єктів господарської діяльності за порушення законодавства про електроенергетику. Право застосовувати майнові санкції до господарюючих суб'єктів надане і Національній комісії регулювання електроенергетики України (стаття 12 Закону).

Загальні підстави застосування і розмір цих санкцій визначені статтею 27 Закону (575/97-ВР) , а порядок накладення на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику - відповідним Положенням (далі - Положення), що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.99 N 1312 (1312-99-п) . Обов'язковою умовою накладення штрафу є видання уповноваженим органом відповідної постанови за встановленою формою (частина четверта названої статті) згідно з додатком N 2 до Положення. У разі незгоди з такою постановою підприємство чи організація не позбавлені права звернутися до арбітражного суду із заявою про визнання її недійсною.

Згідно з пунктом 10 Положення (1312-99-п) у разі несплати штрафу протягом 30 днів з дня винесення постанови про його накладення він стягується в судовому порядку. У зв'язку з цією нормою Положення необхідно враховувати, що спір про стягнення зазначеного штрафу може бути переданий на вирішення арбітражного суду за умови додержання сторонами порядку доарбітражного врегулювання такого спору згідно з вимогами розділу II Арбітражного процесуального кодексу України" (1798-12) .

Відповідно до статті 11 Закону органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України.

Стаття 13 Закону відносить до її повноважень видачу спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення діяльності з виробництва, передачі та постачання електричної енергії. Загальні правила видачі ліцензій визначаються відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про підприємництво" (698-12) .

Національна комісія регулювання електроенергетики України регулює тарифи на передачу і постачання електричної енергії. Крім того, регулювання тарифів на теплову енергію здійснюють Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, крім випадків, передбачених Законом (стаття 17 Закону). У зв'язку з цим арбітражним судам у вирішенні спорів, пов'язаних з укладенням договорів між споживачем енергії і енергопостачальниками, слід мати на увазі, що сторони у таких договорах повинні виходити з чинних тарифів, визначених у встановленому порядку уповноваженими органами.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Вимоги енергопостачальника щодо спонукання споживача енергії укласти договір користування електричною енергією можуть бути задоволені з урахуванням причин відмови в укладенні такого договору та інших обставин і матеріалів конкретної справи.

Правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством відповідальність, зокрема цивільну, у вигляді обов'язку відшкодувати завдані збитки (шкоду) на загальних підставах, передбачених статтями 203 або 440, 441 Цивільного Кодексу України (1540-06) залежно від наявності договірних відносин між енергопостачальником і споживачем енергії. Частинами п'ятою і шостою статті 24 та частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону передбачено також спеціальні заходи відповідальності енергопостачальників та споживачів енергії за порушення умов договору на користування електричною енергією. Стягнення зазначених у цих нормах Закону коштів здійснюється на підставі належно обгрунтованих розрахунків у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Частиною шостою статті 15 Закону (575/97-ВР) передбачено, що всі учасники оптового ринку електричної енергії укладають договори купівлі-продажу електричної енергії з суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії. Визначення термінів "оптовий ринок електричної енергії", "постачання електричної енергії" наведено у статті 1 Закону.

Статтею 15-1 Закону (575/97-ВР) встановлено порядок здійснення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії. Згідно з частиною четвертою цієї статті умови про оплату електричної енергії саме коштами та про відкриття розподільчого рахунку оптового постачальника електричної енергії (енергопостачальника, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території) є обов'язковими умовами договору купівлі-продажу електричної енергії між оптовим постачальником електричної енергії та енергопостачальником (договору на постачання електричної енергії між енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, та споживачем). Тому в разі відсутності цих умов у договорі купівлі-продажу електричної енергії він згідно із статтею 153 Цивільного кодексу України (1540-06) визнається не укладеним. До того ж відповідно до частини шостої статті 26 Закону у разі проведення споживачем розрахунків в інших формах (тобто не коштами) та/або сплати коштів на інші рахунки, крім розподільчого, такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії, їх використання здійснюється у порядку, передбаченому частиною другою статті 15-1 Закону. Визначення понять "розподільчий рахунок", "енергопостачальник", "споживач енергії" також вміщено у статті 1 Закону.

На розподільчі рахунки не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями учасників оптового ринку електричної енергії, і операції на цих рахунках не підлягають призупиненню (частини шоста і сьома статті 15-1 Закону (575/97-ВР) . Акти органів державної виконавчої влади, які порушують зазначені приписи Закону, повинні визнаватися недійсними незалежно від того, чи відповідають такі акти вимогам інших норм чинного законодавства.

Частиною другою статті 24 Закону України (575/97-ВР) передбачено, що енергопостачальники, які здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії. Отже за наявності такої відмови споживач вправі звернутися до арбітражного суду із заявою про спонукання відповідного енергопостачальника до укладення договору на постачання електричної енергії.