Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В., Зайця В.С., Леонтович К.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року у справі № 2а/269/40/13 за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про перерахунок допомоги по догляду за дитиною,-

В квітні 2013 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання нарахувати та сплатити недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму, встановлено для дітей віком до 6 років, за період з 6 червня 2012 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Постановою Советського районного суду міста Макіївки Донецької області від 24 травня 2013 року позов задоволено: визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано здійснити нарахування та виплату позивачу недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 17 листопада 2012 року за рахунок коштів Державного бюджету України, урахуванням фактично виплачених сум.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку у відповідача з 20 липня 2012 року, отримує грошову допомогу як незастрахована особа в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в розмірі 130 грн.

Статтею 46 Конституції громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні і виплати допомоги слід керуватися ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в редакції до 31.12.2007 року в розмірі прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (4282-17) .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що допомогу слід виплачувати виходячи зі ст.23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" в розмірі не меншому 130 грн., який позивач і отримує.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Статтею 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було передбачене призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку у розмірі, що для соціально незастрахованих осіб дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) положення абз.3 ч.2 ст.56 її. 14 ст. 71 Закону України "Про Держави бюджет України на 2007 рік", тобто була відновлена дія ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в частині виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Таким чином ст.15 Закону Україні "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" була поновлена та діяла у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 (107-17) рік, який набрав чинності з 01.01.2008 р. були внесені зміни до ч.1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.. Вказані зміни не були вказані неконституційними. Однак, відповідно ст.ст. 2, 3 Бюджетного кодексу України закон про Держави бюджет України затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду, який становить один календарний рік, починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Виходячи з наведеного вищенаведені зміни, внесені Законом "Про державний бюджет України на 2008 р." (107-17) до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" діяли протягом бюджетного 2008 р..

Зміни до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) не вносилися Законом України "Про державний бюджет на 2012 рік" (4282-17) та не передбачалися повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення розміру спірної допомоги по догляду за дитиною.

Таким чином, при розгляді спірних правовідносин відповідач при призначенні допомоги позивачці по догляду за дитиною у 2012 році, повинен керуватися положеннями ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в редакції, чинній на 31.12.2007 р., та повинен сплачувати вказану допомогу в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (4282-17) .

Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про неправомірність дій відповідача при призначенні допомоги позивачці по догляду за дитиною в порядку постанови кабінету Міністрів України та правильно зобов'язав призначити вказану державну допомогу відповідно ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", яка дорівнює прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (4282-17) , а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

За таких обставин доводи касаційної скарги спростовують висновки суду апеляційної інстанції, а касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону але помилково скасоване судом апеляційної інстанції.

Виходячи з наведеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі, яка відповідає вимогам матеріального та процесуального права. При цьому колегія суддів зазначає, що справа переглядається в межах касаційної скарги.

Керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року скасувати.

Постанову Советського районного суду міста Макіївки Донецької області від 24 травня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239- 240 Кодексу адміністративного судочинства України.