Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Розваляєвої Т.С. Маслія В.І. при секретарі -Зубенко Д.В. за участю представників: ГПУ - Клюге Л.М. Сумської міської ради - Базіль Р.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Прокурора м. Сум на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011р.у справі № 2-а-8056/10/1870 за позовом Прокурора м. Сум до Сумської міської ради треті особиОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання незаконним та скасування рішення

Прокурор м. Сум звернувся до Сумської міської ради з позовом, у якому, після зміни позовних вимог, просив визнати незаконними та скасувати рішення Сумської міської ради:

- № 1842-МР від 01.10.08 р. "Про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки ОСОБА_8",

- № 1843-МР від 01.10.08 р. "Про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_10",

- №1844-МР від 01.10.08 р. "Пpo надання згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_7",

- №1847-МР від 01.10.08 "Про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_9"

- № 3986-МР від 23.06.10 "Про передачу у власність, оренду земельних ділянок громадянам" в частині затвердження пунктів 9-12 додатку № 3 щодо надання у власність громадянам ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_9 земельних ділянок по АДРЕСА_1,НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 НОМЕР_4 для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведеною перевіркою, встановлено, що Сумською міською радою на даний час не затверджено місцевих правил забудови м. Суми. Крім того, земельні ділянки по АДРЕСА_1 НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 НОМЕР_4 відповідно до генерального плану м.Суми знаходяться частково на території садибної житлової забудови, частково на території зелених насаджень. Згідно зі ст.ст. 51, 52 Земельного Кодексу України, земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст належать до земель рекреаційного призначення, на яких забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, в тому числі житлова забудова. Також, по даній території передбачено будівництво дороги з вул. Ювілейної на вул. Римського-Корсакова (через вул. Карбишева та вул. Врожайна) і зазначені земельні ділянки знаходяться в зоні передбачуваного будівництва.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2010р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Прокурор м. Сум звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Сумською міською радою були прийняті рішення № 1842-MP від 01.10.08 "Про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_8", № 1843-MP від 01.10.08 "Про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_10", № 1844-МР від 01.10.08 р. "Пpo надання згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_7", № 1847-МР від 01.10.08 "Про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_9" та рішення № 3986-МР від 23.06.10 "Про передачу у власність, оренду земельних ділянок громадянам".

На виконання даних рішень громадянину ОСОБА_9 надано у власність земельну ділянку площею 0,100 га. за адресою АДРЕСА_1 НОМЕР_2, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 412981, громадянину ОСОБА_10 надано у власність земельну ділянку площею 0,100 га. за адресою АДРЕСА_1 НОМЕР_3, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 412979, громадянці ОСОБА_8 надано у власність земельну ділянку площею 0,100 га. за адресою АДРЕСА_1 НОМЕР_4, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 412981, громадянину ОСОБА_7 надано у власність земельну ділянку площею 0, 100 га. за адресою АДРЕСА_1 НОМЕР_1, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 412980.

08.09.2010р. прокурором м. Суми відповідно до ст. 21 Закону України "Про прокуратуру" принесено протест №107/3440 на рішення Сумської міської ради № 1842-МР, № 1843-МР, № 1844-МР, № 1847-МР від 01.10.08, № 3986-МР від 23.06.2010 р. з вимогою про скасування зазначених рішень.

За результатами розгляду Сумською міською радою 29.09.10р. у задоволенні протесту відмовлено, у зв'язку з чим, на підставі ч. 4 ст. 21 Закону України "Про прокуратуру", позивач звернувся до суду з вимогою про скасування вищезазначених рішень.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні позовних вимог вмотивували свої висновки тим, що оспорювані позивачем рішення Сумської міської ради є правовими актами індивідуальної, зміст яких вичерпано фактом виконання, що виключає можливість скасування таких актів з огляду на Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 (v007p710-09) .

Однак колегія суддів вважає дані висновки судів попередніх інстанцій передчасними, враховуючи наступне.

Згідно ч. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підставами для визнання рішення недійсним (нечинним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв це рішення. При цьому обов'язковою умовою визнання рішення недійсним (нечинним) є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Між тим, судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувалися оскаржувані рішення Сумської міської ради на предмет їх відповідності нормам чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про передчасність прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, без дослідження всіх обставин справи.

Крім того, вирішуючи питання про законність або незаконність оскаржуваного рішення суб'єкту владних повноважень, судам належало зробити висновки на відповідність цього рішення приписам ч.3 ст. 2 КАС України.

Судами попередніх інстанцій також залишилося не з'ясоване питання щодо відповідності оскаржуваних рішень Сумської міської ради вимогам чинного законодавства, а також не перевірено повноваження Сумської міської ради, згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) на прийняття відповідного рішення.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді справи судам необхідно було дати оцінку оскаржуваним рішенням міської ради на відповідність чинному на той час законодавству.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання судів попередніх інстанцій, під час вирішення даного спору, лише на Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. № 7-рп/2009 (v007p710-09) (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

Даним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на певній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення і скасування. Зі змісту ч.2 ст. 144 Конституції України та ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів невідповідності законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Крім того, згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В порядку ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не було надано належних та допустимих доказів правомірності оскаржуваного рішення.

Судова колегія дійшла висновку, що рішення судів вимогам ст. 159 КАС України не відповідають. Неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій. Відповідно до приписів ст. 220 КАС України допущені порушення не можуть бути перевірені і усунуті судом касаційної інстанції.

З огляду на викладене, судові рішення, ухвалені у даній справі, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справу суду належить усунути недоліки, викладені у мотивувальній частині ухвали і правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Прокурора м. Сум задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2010р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011р. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.