Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Стародуба О.П.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року у справі за його позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці про провизнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У вересні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці, в якому просив визнати протиправними та скасувати наказ Державної митної служби України №1821-к від 29 серпня 2011 року та наказ Львівської митниці №735-к від 29 серпня 2011 року в частині припинення перебування його на державній службі в митних органах України за порушення Присяги державного службовця відповідно до статті 17, пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу", поновити позивача на роботі на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Смільниця" Львівської митниці, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивач просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Державної митної служби України "По особовому складу Львівської митниці" від 29 серпня 2011 року № 1821-к та наказом Львівської митниці № 735-к від 29 серпня 2011 року за порушення Присяги державних службовців відповідно до статті 17, пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" припинено перебування з 29 серпня 2011 року на державній службі в митних органах України ОСОБА_2 - старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Смільниця" Львівської митниці.

Підставою для видання вищевказаних наказів стали результати службової перевірки, проведеної відповідно до наказу Державної митної служби України від 25 червня 2011 року № 544 (із змінами) щодо законності дій посадових осіб Львівської митниці під час проведення митного контролю транспортних засобів, що перетинали державний кордон України через міжнародні пункти пропуску для автомобільного сполучення на українсько-польському кордоні і зоні діяльності Львівської митниці за період з 01 травня 2011 року по 25 червня 2011 року.

Службовою перевіркою встановлено, що на підставі інформації отриманої від митних органів Польщи, в порівнянні з даними, що містяться в ЄАІС Державної митної служби України, були встановлені факти незаконного ввезення в Україну товарів без їх митного оформлення та оподаткування. Зокрема, окремі транспортні засоби, якими через державний кордон переміщували товар, що підлягали декларуванню та оподаткуванню, були оформлені як порожні або з товарами, що не перевищують встановлену законом неоподатковану норму переміщення. Таким чином, товари, ввезені в Україну, незаконно звільнялися від оподаткування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності факту неналежного митного контролю та митного оформлення товарів та транспортних засобів позивачем, що призвело до неповноти справляння митних платежів, а відтак - із правомірності дій відповідачів та оскаржуваних наказів. Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що вказаний неналежний митний контроль та неналежне оформлення товарів та транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон, порушення вимог статей 40, 41, 42 Митного кодексу України стало можливим внаслідок несумлінного виконання ОСОБА_2 своїх службових обов'язків, передбачених п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.11, 2.18, 2.34, 2.40 посадової інструкції старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Смільниця" Львівської митниці. А порушення Присяги державного службовця виявилося у недодержанні вимог законодавства України з питань митної справи та несумлінному виконанні позивачем службових обов'язків на займаній ним посаді. Тому вчинені ним порушення є наслідком невідповідності займаній посаді за моральними та діловими якостями державного службовця.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , Митним кодексом України (4495-17) , а в частині, що ними не регулюється, - Законом України "Про державну службу" (3723-12) . Тобто дисциплінарна відповідальність посадових осіб митної служби врегульована спеціальним законодавством, у тому числі й нормами Дисциплінарного статуту митної служби України. Норми Закону України "Про державну службу" (3723-12) можуть застосовуватися щодо посадових осіб митної служби у тій частині, що не врегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі й нормами Статуту, оскільки припинення державної служби на підставі пункту 6 частини першої статті 30 зазначеного Закону є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, тому неможливість застосування до посадової особи митної служби дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу повинно бути мотивованим. Розділом 4 Дисциплінарного статуту митної служби України визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, чітко врегульована процедура їх застосування, внаслідок чого забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.

Також необхідно враховувати, що у разі вчинення дисциплінарного правопорушення, наслідком якого може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу є санкціями різних рівнів відповідальності, які не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення Присяги.

Аналогічна правова позиція була висловлена і Верховним Судом України у постанові від 21 травня 2013 року у справі № 21-403а12.

В свою ж чергу, приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що оскаржувані накази Державної митної служби України № 1821-к від 29 серпня 2011 року та Львівської митниці № 735-к від 29 серпня 2011 року не конкретизують вчинення позивачем порушення, яке можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Враховуючи те, що в оскаржуваних наказах вказано, що позивач порушив Присягу державного службовця, що стало можливим внаслідок несумлінного виконання ним своїх службових обов'язків та недотримання законодавства з питань митної справи, колегія суддів вважає, що припинення державної служби за цих обставин не передбачено законодавством, яке було застосовано відповідачами.

Разом з тим, застосувавши за вчинення дій положення пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" (порушення Присяги), які кваліфіковані як неналежне (несумлінне) виконання ОСОБА_2 своїх посадових обов'язків, тобто є порушенням службової дисципліни відповідно до визначення статті 21 Дисциплінарного статуту митної служби України, відповідачі тим самим позбавили позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень розділу 4 Дисциплінарного статуту митної служби України.

При цьому неможливість застосування щодо позивача положень Дисциплінарного статуту митної служби України відповідачами не мотивовано.

Вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з урахуванням положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства щодо відсутності можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, що відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Львівської митниці про провизнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.