2а/0470/6729/12 Про визнання неправомірним продаж ДПІ нерухомого майна в рахунок погашення податкового боргу та відшкодування завданої цим матеріальної шкоди - 27.01.2014 Прийняття

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2012 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська щодо продажу нежитлового приміщення (ліфтерська) загальною площею 37,5 кв.м. по АДРЕСА_1 в рахунок погашення податкового боргу Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління "Дніпропетровськліфт" ДП ВАТ "Укрліфт" за результатами проведеного 28.08.2004 Слов'янською універсальною біржею цільового аукціону.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 постанову суду першої інстанції скасовано. Позов залишено без розгляду.

ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 1166, 1173 Цивільного кодексу України, наголошуючи на тому, що початком перебігу строку звернення до суду з позовом є момент завдання майнової шкоди - день, коли об'єкт нерухомості протиправно був переданий державному виконавцю в рамках виконавчого провадження про зобов'язання повернути цей об'єкт в комунальну власність, а не день набрання законної сили судоми рішенням, що містить висновок про протиправність дій відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 в обґрунтування позову посилалася на те, що між нею та відповідачем 28.08.2004 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (ліфтерська) загальною площею 37,5 м.кв. по АДРЕСА_1 за результатами проведеного Словянською універсальною біржею аукціону з реалізації майна, що перебувало в податковій заставі - активів СРБУ "Дніпропетровськліфт" ДП ВАТ "Укрліфт". Позивачка набула майно, а держава в особі відповідача - кошти в сумі 40100,00 грн.

На момент проведення аукціону з реалізації активів СРБУ "Дніпропетровськліфт" ДП ВАТ "Укрліфт", що перебували в податковій заставі, позивачка вважала правомірними дії відповідача.

Однак, рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 18.08.2009, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніппропетровської області від 04.11.2009, результати проведення вказаного вище аукціону щодо реалізації майна, що перебувало в податковій заставі, в частині продажу ОСОБА_2 нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, а також договір купівлі-продажу від 28.08.2004 № 02/08-04 визнано недійсними та зобов'язано ОСОБА_2 повернути зазначене приміщення до комунальної власності м.Дніпропетровська. Питання про відшкодування ОСОБА_2 сплачених коштів в сумі 40100,00 грн. судом вирішено не було.

Позивачка вважає, що відповідач вчинив неправомірні дії внаслідок порушення вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (2181-14) і такими діями завдав їй матеріальну шкоду, загальна сума якої, з урахуванням індексу інфляції, складає 98014,00 грн.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що підставою для задоволення позову про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу було встановлення порушення відповідачем п. 1.7 ст. 1, п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" при здійсненні опису активів платника податків - боржника (СРБУ "Дніпропетровськліфт" ДП ВАТ "Укрліфт").

Суд касаційної інстанції знаходить правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачка дізналася про порушення своїх прав та інтересів протиправними діями відповідача з 04.11.2009 - часу набрання законної сили рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 18.08.2009. Виходячи зі змісту частин 1 та 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку, встановленого цим Кодексом або іншими законами, якими можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Строки звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення права на позов) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

З огляду на те, що право на звернення до суду з адміністративним позовом про протиправність дій відповідача виникло 04.11.2009, позивачка мала право звернутися до суду з адміністративним позовом протягом шести місяців з цієї дати. Оскільки вимога про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями суб'єкта владних повноважень, могла бути розглянута адміністративним судом тільки у разі якщо вона заявлена в одному провадженні з вимогою про визнання протиправними таких дій, слід також вважати, що право на звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення з відповідача коштів на відшкодування шкоди, завданої такими незаконними діями, також виникло 04.11.2009.

Враховуючи наведене, а також зважаючи на відсутність порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права, на порушення яких вказує позивачка в касаційній скарзі (ст. 1166 Цивільного кодексу України (загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду) та 1173 цього кодексу (відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування)), підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.