Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач) суддів -Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові енергетичні машини - ЕМЗ"

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року

у справі № 820/3688/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові енергетичні машини - ЕМЗ"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду вд 20.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року, в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, відповідачем складено акт від 14.11.2012 року № 2720/22-104/36224585, яким встановлено порушення п. 44.6 ст. 44, п. 135.1 п. 135.4, п. 135.5, пп. 135.5.7 п. 135.7 ст. 135 Податкового кодексу України, п. 4.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 250 614, 00 грн. у т.ч. за 1 квартал 2011 року у сумі 250 614, 00 грн., завищення податку на прибуток всього в сумі 31, 00 грн. у т.ч. за 4 квартал 2010 року у сумі 31, 00 грн., зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток всього в сумі 217 696,00 грн. у т.ч. за 2-4 квартали 2011 року в сумі 174 157, 00 грн. та за 1 півріччя 2012 року в сумі 43 539, 00 грн., за рахунок завищення задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" показників у рядку 01.1 Декларацій "доходів від продажу товарів (робіт, послуг)" всього в сумі 219 080, 00 грн., у т.ч. за 4 квартал 2010 року у сумі 219 080, 00 грн. в зв'язку з відсутністю документів, завищення задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" показників у рядку 01.2 Декларацій "приріст балансової вартості запасів" у сумі 7 296, 00 грн., у т.ч. за 4 квартал 2010 року у сумі 7 296, 00 грн. у зв'язку з відсутністю документів, завищення задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" показників у рядку 01.6 Декларацій "інші доходи" у сумі 11 466, 00 грн., у т.ч. за 4 квартал 2010 року у сумі 11 466, 00 грн. у зв'язку з відсутністю документів.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2012 року № 0000672211, яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток на суму 250 584, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, і як наслідок, правомірності застосування до позивача грошового зобов'язання, визначеного спірним податковим повідомленням-рішенням.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Статтями 75, 76 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення стала виявлена перевіркою відсутність ряду первинних документів.

За перевіряємий період були надані лише виписки банку; обігова відомість синтетичного обліку за 2009 рік, 2010 рік, 1 квартал 2011 року; статистична звітність (Ф-1,Ф-2) за 2009 рік, 2010 рік, 1 квартал 2011 року, кредитні договори, договори про надання та отримання поворотної фінансової допомоги, договори страхування, договори по придбанню інвестиційних іменних сертифікатів та акти прийому-передачі, мирова угода від 27.09.2010 року по справі № Б-50/137-07 про банкрутство ДП "ХЕМЗ", статутні документи, первинні документи про надання основних засобів засновниками до статутного фонду.

В ході перевірки до підприємства надано лист з проханням надати документи.

Відповідно до положень п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Відповідно до п.5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Підпунктом 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми витрат по операціях, передбачених пунктом 5.9 цієї статті та статтею 7 цього Закону.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених в пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не заперечується факт відсутності первинних документів. Позивач посилається на той факт, що ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" не мало можливості надати документи до перевірки, а отже, оскільки не має жодних первинних документів в підтвердження наявності кредиторської заборгованості у 2010 році в сумі 1 002 453,12 грн., то і самостійне виправлення платником податків показників своєї звітності та приведення її у відповідність до вимог податкового законодавства не може бути підставою для включення даної суми до складу і доходів в якості безповоротної фінансової допомоги.

Відповідно до п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

В порушення п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України позивачем не повідомлено відповідача про відсутність ряду первинних документів. При цьому позивач повідомив відповідача про те, що у вересні 2011 року на підприємстві відбулася зміна засновників та керівництва, первинні документи в період з моменту створення по 01.09.2011 року передані не були.

Згідно положень п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складених документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини третьої ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Термін зберігання первинних та оброблених документів, регістрів та звітності встановлено п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, згідно з яким платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що заява позивача про втрату документів не дає права останньому претендувати на застосування п.44.5 ст. 44 Податкового Кодексу України, оскільки позивача було завчасно повідомлено про проведення перевірки, а тому він мав достатній час для того, щоб ним було вжито належних заходів для підготовки усіх необхідних документів, здійснення усього спектру дій щодо відновлення втрачених документів, які можуть бути витребувані під час проведення перевірки.

Наданою можливістю позивач не скористався, у відведений йому законодавством строк необхідних дій не вчинив.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до суду не надано жодних доказів вчинення ним дій по відновленню документації.

Посилання позивача на те, що у зв'язку з перереєстрацією ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" та зміною власника, фінансово - господарські документи від попереднього власника не були передані новому директору є необґрунтованим, оскільки не звільняє позивача від відповідальності та обов'язку щодо належної організації бухгалтерського обліку та відновлення втрачених первинних документів.

Абзацом першим п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, що постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року у справі № 2а820/3688/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.