Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Розваляєвої Т.С.; Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Ярмолинецькому районі Хмельницької області про визнання розпорядження протиправним та зобов'язання вчинити дії, що переглядається за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ярмолинецькому районі Хмельницької області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року,

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ярмолинецькому районі Хмельницької області (Управління ПФ) про визнання розпорядження протиправним та зобов'язання вчинити дії.

Зазначала, що з 2005 року отримує пенсію за віком, яка у квітні 2013 року перерахована Управлінням ПФ в сторону зменшення. Таке рішення пенсійний орган обґрунтував виявленою при перевірці відсутністю первинних документів роботодавця ОСОБА_4 щодо нарахування зарплати за 1989-1991 роки.

Посилаючись на підтвердження факту роботи та отримання заробітної плати за відповідний період належними документами, просила зобов'язати відповідача перерахувати її пенсію з урахуванням довідки про заробітну плату за період роботи з 1 липня 1989 року по 31 серпня 1991 року, а розпорядження начальника Управління ПФ № 118461 від 22 квітня 2013 року щодо перерахунку пенсії визнати протиправним.

Постановою Яромолинецького районного суду Хмельницької області від 23 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено.

У касаційній скарзі Управління ПФ, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що у 1999 році позивачу призначена пенсія за віком. У 2005 році при її перерахунку врахована довідка про заробітну плату, видана Приватним малим підприємством "Дружба" (правонаступником кооперативу "Дружба", у якому протягом 1989-1991 років працювала ОСОБА_4).

Розпорядженням начальника Управління ПФ № 118461 від 22 квітня 2013 року вирішено перерахувати пенсію позивача, внаслідок чого її розмір зменшився на 317 грн, та встановлено переплату за минулий період в розмірі 17 401,85 грн.

Перерахунок відповідач обґрунтував перевіркою первинних документів щодо нарахування ОСОБА_4 заробітної плати за період роботи в кооперативі "Дружба". За результатами перевірки встановлено, що правонаступник кооперативу ліквідований, а жодних документів до архіву не передавалось. У листі, направленому Управлінням ПФ позивачу, причиною перерахунку названо суперечності періодів існування кооперативу та відомостей довідки про нарахування заробітної плати (статут кооперативу зареєстровано у вересні 1989 року, а у довідці йдеться про нарахування зарплати з липня 1989 року).

Також судами встановлено, що статут кооперативу "Дружба" зареєстрований рішенням Виконавчого комітету Яромолинецької районної ради народних депутатів (Виконком) від 21 вересня 1989 року, в якому зазначено, що фактично кооператив працює з травня 1989 року. У 1996 році кооператив реорганізовано в ПМП "Дружба", яке у 2006 році ліквідовано без правонаступника.

Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність первинних документів унеможливлює прийняття до уваги довідки про заробітні плату за відповідний період.

Скасувавши це рішення та задовольнивши позов, апеляційний суд зазначив, що у разі відсутності первинних документів пенсійний орган має вжити дій, відповідно до законодавства, для встановлення розміру заробітної плати за цей період. Оскільки такі дії вчинені не були, перерахунок пенсії є передчасним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з остаточним висновком апеляційного суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (на яку послався відповідач в обґрунтування своїх заперечень; далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Колегія суддів звертає увагу, що Управління ПФ, як суб'єкт владних повноважень, в силу наведеного положення Основного Закону (254к/96-ВР) позбавлене права самовільно здійснювати перерахунок пенсії та здійснювати утримання надміру виплачених її сум.

Статтею 50 Закону № 1058-IV передбачена така можливість лише у разі, коли надмірні виплати стались внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Крім того, такі ж випадки (а також внаслідок невиконання пенсіонером обов'язку щодо повідомлення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати) передбачені і статтею 103 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

З матеріалів справи вбачається, що перелічені обставини у цьому випадку відсутні. Сам собою факт непередання юридичною особою документів до архіву при ліквідації не може бути однозначною підставою вважати, що такі документи містять неправдиві відомості.

Крім того, як вбачається з листа Управління ПФ, підставою вважати відомості довідки недостовірними відповідач зазначив розходження періодів роботи позивача та часу існування кооперативу. Таке спростовується рішенням Виконкому про реєстрацію статуту кооперативу, в якому зазначено, що він фактично працює з травня 1989 року. За таких обставин сумніви відповідача у достовірності довідки є необґрунтованими.

Колегія суддів враховує, що редакція статті 40 Закону № 1058-IV зазнала суттєвих змін з 2005 по 2013 рік. Зокрема, у 2005 році у ній була відсутня умова щодо підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами. Запровадження такого правила у подальшому, в силу принципу стабільності суспільних відносин, не може бути підставою для настання несприятливих наслідків для пенсіонера, який своєчасно вчинив усі необхідні дії для призначення пенсії з урахуванням заробітної плати за відповідний період.

З огляду на те, що позивач надала довідку до Управління ПФ у 2005 році, і протягом червня 2005 - жовтня 2006 року (коли ПМП "Дружба" ще не було ліквідовано) Управління ПФ не скористалось своєю можливістю здійснити перевірку її відомостей, висновок апеляційного суду щодо безпідставності зменшення розміру пенсії є правильним.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, повторюють аналогічні доводи заперечень на позов, які належно досліджені та оцінені апеляційним судом, та не спростовують його остаточних висновків. Зазначене, відповідно до вимог статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ярмолинецькому районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.