Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного комунального підприємства зеленого будівництва м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області до Державного комунального підприємства зеленого будівництва м. Донецька про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області звернулось до суду з позовом до Державного комунального підприємства зеленого будівництва м. Донецька про відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії гр. ОСОБА_2, призначеної відповідно до п.п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в сумі 70 020,95 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем всупереч положенням пункту 2 розділу ХV "Перехідні положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , підпункту 6.1 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 (z0064-04) , не відшкодовано у добровільному порядку фактичні витрати на виплату і доставку пенсії, призначеної працівнику відповідача громадянину ОСОБА_2, відповідно до пунктів "б"-"з" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року, позов задоволено.

У поданій касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення по справі та направити справу на новий судовий розгляд.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з проведеним позивачем розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за період з 2007 року по квітень 2011 року включно загальна заборгованість відповідача по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 становить 70020,95 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який визначав порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до абзацу третього пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону встановлюються ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Вказаний порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України у зв'язку з набранням з 1 січня 2004 року чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) залишився незмінним.

Так, відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до підпунктів 6.4, 6.8 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постанова правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 (z0064-04) , розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємство отримало розрахунки Управління Пенсійного фонду фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які з моменту отримання є узгодженими і обов'язковими для виконання.

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій не встановлено та матеріалами справи не підтверджено факту добровільної сплати відповідачем витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у заявленому позивачем розмірі, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржувані судове рішення апеляційної інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судовому рішенні, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Державного комунального підприємства зеленого будівництва м. Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області до Державного комунального підприємства зеленого будівництва м. Донецька про стягнення заборгованості- без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.