Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в письмовому провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про перерахунок пенсії, -

У листопаді 2011 рокуОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про зобов'язання відповідача здійснити перевести його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з урахуванням праці в районі Крайньої Півночі та проведення перерахунку пенсії.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню,виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 працював у місцевості, прирівняної до районів Крайньої півночі: з 01.01.1977 року по 01.05.1978 року на посаді газоелектрозварника відкритих робіт тунельного загону № 12 "Бамтунельбуд", з 16.08.1983 року по 22.08.1985 року - на посаді електрозварника, газоелектрозварника в Управлінні механізації УБ "Бамтунельбуд", з 02.09.1985 року по 22.05.1986 року - на посаді електрозварника у тунельному загоні № 13 "Бамтунельбуд", з 02.06.1986 року по 23.07.1986 року на посаді електрозварника в БУ-4 "Лянтортрубопровідбуд", з 21.05.1987 року по 30.08.1988 року - газоелектрозварником 5 та 6 розрядів в Середньоенісейській геологорозвідувальній експедиції, з 12.09.1988 року по 28.03.1989 року - на посаді електрозварника ручної варки в тунельному загоні №40 К №17.

З 01.02.1990 року по 03.05.1990 року ОСОБА_2 працював електрозварником 5 розряду у Запорізькому Центрі Науково-технічної творчості молоді "Веда", з 14.05.1990 року по 25.02.1992 року -на посаді газоелкктрозварника 6 розряду у колгоспі "Перемога" Вільнянського району Запорізької області, з 26.02.1992 року по 01.04.1992 року -на посаді електрогазозварника 6 розряду на Запорізькому абразивному комбінаті, з 07.09.1992 року по 17.03.1994 року -на посаді газоелектрозварником 6 розряду на орендному заготівельно-монтажному підприємстві Запорізького обласного концерну орендарів "Облагроспецмонтаж", з 18.04.1994 року по 10.02.1995 року -на посаді газоелектрозварника ручної дугової варки 6 розряду у ВАТ Запорізьке будівельно-монтажне управління по газифікації "Запоріжгазбуд", з 14.03.1995 року по 16.10.1995 року -на посаді газоелектрозварника 6 розряду в АТ "Теплосервіс", з 09.09.1996 року по 25.04.1997 року -на посаді газоелектрозварника 6 розряду в ПФ "ТТС лтд", з 18.08.1997 року по 10.01.2006 року -на посаді газоелектрозварника 6 розряду в Дочірньому підприємстві ЗАТ "Південспецмонтаж" Монтажно-налагоджувальне управління № 34 (ТОВ "Монтажно-налагоджувальне управління №34").

Його трудовий стаж на посадах електрозварника та газоелектрозварника за цей період складає 20 років 01 місяць 12 днів, а з урахуванням роботи у місцевості, прирівняної до районів Крайньої півночі - 23 роки 11 місяців 18 днів, загальний стаж його складає більше 25 років.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанціївірно послався на наступне.

Пунктом "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон № 1788-ХП (1788-12) ) (зі змінами та доповненнями на час звернення позивача за призначенням пенсії) визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років при стажі роботи не менше 25 років, з них не менш 12 років і 6 місяців на зазначених роботах. Робітникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і тяжкими умовами праці, пенсії на пільгових підставах призначаються із зниженням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки і 6 місяців такої роботи чоловікам.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (v0041205-92) (надалі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ (1788-12) та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Матеріали справи не містять та судами попередніх інстанцій не встановлено, а позивач не наводить жодних доказів того, що займані ним посади за період роботи з 18.08.1997 року до 10.01.2006 року передбачали шкідливий і небезпечний вплив на стан його здоров'я чи здоров'я його нащадків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Управління Пенсійного фонду України правомірно відмовило у включенні цьогоперіоду роботи позивачадо списку № 2, до пільгового стажу внаслідок непроведення атестації займанихпозивачем посад на підприємствахта відповідає вимогам закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13 за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області, третя особа - приватне виробниче підприємство "Гірник - 95" про перерахунок пенсії.

Крім того, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що згідно п. 42 Інструкції про порядок надання пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої півночі, затвердженої постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1965 року № 530/П-28 усім працівникам та службовцям, які пропрацювали у районах Крайньої півночі не менше 15 календарних років і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої півночі або сукупно у вказаних районах Крайньої півночі не менше 20 календарних років, пенсії за віком призначаються чоловікам - по досягненні 55 років при загальному стажі роботи не менше 25 років незалежно від місця останньої роботи, а також місця та часу звернення за пенсією.

Відповідно до довідки № 2102 від 05.06.2008 року та довідки № 99 від 05.03.2008 року позивач працював у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої півночі в періоди з 01.07.1975 року по 22.08.1985 року та в районі Крайньої півночі з 20.08.1986 року по 30.08.1988 року, що складає менше кількості календарних років, необхідних для призначення пільгової пенсії, а тому у відповідача відсутні правові підстави для призначення пільгової пенсії з цих підстав.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

З огляду на викладене та керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року скасувати, а постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про перерахунок пенсії - залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.