Вищий адміністративний суд України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Олексієнка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2012 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі - Управління) про визнання незаконним та скасування рішення,

У квітні 2011 року публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" (далі - ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес") звернулось в суд з позовом, в якому просило: визнати незаконним акт Управління від 5 квітня 2011 року №113 про виявлення факту порушення законодавства; визнати незаконним та скасувати рішення Управління від 5 квітня 2011 року №740 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, передбачених законодавством, винесеного щодо Дніпропетровської філії ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес".

Вимоги обґрунтовано тим, що норми закону, які були застосовані відповідачем при прийнятті зазначеного рішення, а саме пункт 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин (далі - Закон №1058-IV (1058-15) ), втратили чинність відповідно до Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) (далі - Закон №2464-VI (2464-17) ).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання незаконним акту Управління від 5 квітня 2011 року №113 про виявлення факту порушення законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2012 року, позов задоволено. Скасовано рішення Управління від 5 квітня 2011 року №740 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, передбачених законодавством, винесеного щодо Дніпропетровської філії ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес".

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2012 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши надані письмові докази в їх сукупності, з'ясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач зареєстрований в Управлінні як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Управлінням складено акт від 5 квітня 2011 року №113 про виявлення факту порушення законодавства, на підставі якого прийнято рішення від 5 квітня 2011 року №740 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, в строки, передбачені законодавством, згідно з яким до позивача за 2009 рік були застосовані фінансові санкції в сумі 3062 грн 83 коп.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення був висновок про порушення позивачем пункту 5 частини 9 статті 106 Закону №1058-IV.

За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом №1058-ІV (1058-15) . Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058-IV за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №2464-VI (2464-17) , що набрав чинності з 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що Управління протиправно винесло рішення від 5 квітня 2011 року №740 про застосування до позивача фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, в строки, передбачені законодавством на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058-IV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом №2464-VI (2464-17) і не діяла на дату прийняття відповідачем вказаного рішення.

Таким чином, правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.