Вищий адміністративний суд України у складі колегії: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012

у справі № 2а-7220/09/1470

за позовом Приватного підприємства ім. лейтенанта Шмідта

до Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської

області

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-

рішень,

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012, частково задоволено позовні вимоги Приватного підприємства ім. лейтенанта Шмідта (надалі - позивач, ПП ім. лейтенанта Шмідта) до Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області (надалі - відповідач, ДПІ у Березанському районі Миколаївської області): скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.09.2009: № 0000222301/2 частково на суму 132,95 грн. основного боргу, № 0000232301/2 частково на суму 1 499,69 грн. основного боргу та 698,04 грн. штрафних санкцій, № 0000242301/2 частково на суму 246,92 грн. основного боргу та 81,54 грн. штрафних санкцій; № 0000252301/1 повністю, № 0000622301/2 повністю. В частині визнання протиправними дій посадових осіб податкового органу в позові відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України від 17.12.1998 № 320-ХІV "Про фіксований сільськогосподарський податок" (надалі - Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) ) сума, одержана ним від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу, що підтверджується податковими розрахунками фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, в результаті якої складено акт від 23.04.2009 № 01/2300/00466879. Актом перевірки встановлено заниження податкових зобов'язань з фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 2 557,76 грн., з яких за 2006 рік - 321,74 грн., за 2007 рік - 321,74 грн., за 2008 рік - 1 914,28 грн., внаслідок невключення позивачем до об'єкту оподаткування в повному обсязі площ сільськогосподарських угідь, наданих ПП ім. лейтенанта Шмідта у користування на умовах оренди земельних ділянок згідно договорів від 22.09.2005, укладених із Березанською райдержадміністрацією:

- на площу 50 га ріллі Тузлівської сільської ради, розмір орендної плати - 5 201,00 грн. на рік, термін дії договору 5 років;

- на площу 359,3 га ріллі Лиманівської сільської ради, розмір орендної плати - 34 335,90 грн. на рік, термін дії договору 5 років;

- на площу 30 га Новофедорівської сільської ради, розмір орендної плати - 3 154,20 грн. на рік, термін дії договору 5 років;

- на площу 45 га ріллі Василівської сільської ради, розмір орендної плати - 4 674,60 грн. на рік, термін дії договору 5 років.

Договори оренди землі зареєстровано в Березанському районному окрузі Миколаївської регіональної філії "Центр ДЗК". На запит відповідача Березанська районна державна адміністрація Миколаївської області від 03.03.2009 надала відповідь та копії договорів оренди землі сільськогосподарського призначення, укладені між позивачем та Березанською райдержадміністрацією.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10 % від суми недоплати за кожний податковий період, установлений для такого податку, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50 % такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк несплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.05.2009. За результатами повторної скарги позивача ДПА в Миколаївській області прийнято наступні повідомлення-рішення від 25.09.2009 про донарахування фіксованого сільськогосподарського податку:

- № 0000242301/2 на суму 503,08 грн. - за основним платежем та 251,54 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями щодо земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у позивача в межах Тузлівської сільської ради за 2006-2008 роки;

- № 0000232301/2 на суму 1 736,07 грн. - за основним платежем та 868,04 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями щодо земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у позивача в межах Лиманівської сільської ради за 2006-2008 роки;

- № 0000222301/2 на суму 134,05 грн. - за основним платежем та 67,02 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями щодо земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у позивача в межах Новофедорівської сільської ради за 2006-2008 роки;

- № 0000252301/1 на суму 184,56 - за основним платежем та 92,28 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями щодо земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у позивача в межах Василівської сільської ради за 2006-2008 роки;

- № 0000612301/2 на суму 102,98 грн. штрафних (фінансових) санкцій щодо земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у позивача в межах Новофедорівської сільської ради;

- № 0000622301/2 на суму 77,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій щодо земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у позивача в межах Василівської сільської ради.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно ст. 3 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку є, зокрема, площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди.

У випадку коли у звітному періоді відбувається зміна площ сільськогосподарських угідь, у зв'язку з набуттям права землевласника або землекористувача відповідно землевласник чи землекористувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року і протягом місяця надати розрахунки до органів державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки та до органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку.

Згідно ст. 5 вказаного Закону платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом, і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року. Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах: у I кварталі - 10 відсотків; у II кварталі - 10 відсотків; у III кварталі - 50 відсотків; у IV кварталі - 30 відсотків.

Суди попередніх інстанцій, з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, звернули увагу на те, що згідно ухвал Березанського районного суду Миколаївської області від 10.08.2009 у справах № 2-436/2009, № 2-435/2009, № 2-437/2009 затверджено мирові угоди, за умовами яких вважаються достроково розірваними з 10.02.2007 договори оренди землі від 22.09.2005, укладені між Березанською районною державною адміністрацією та ПП ім. лейтенанта Шмідта. Вказані рішення суду набрали законної сили та сторонами оскаржені не були.

На виконання ухвали суду першої інстанції від 15.02.2010 Березанська районна державна адміністрація надала відповідь від 12.03.2010, якою зазначено, що з 10.02.2007 на підставі ухвал Березанського районного суду Миколаївської області від 10.08.2009 було достроково розірвано договори, укладені 22.09.2005 на оренду землі площею 30 га на території Новофедорівської сільської ради, 50 га - на території Тузлівської сільської ради, 45 га - на території Василівської сільської ради, 359,3 га - на території Лиманівської сільської ради.

Відповідно до п.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд при розгляді справи правомірно не давав оцінку ухвалам Березанського районного суду Миколаївської області від 10.08.2009 у справах № 2-436/2009, № 2-435/2009, № 2-437/2009, а вважав їх преюдиційними актами.

Оскільки договори оренди земельних ділянок від 22.09.2005, укладені між позивачем та Березанською райдержадміністрацією, були розірвані з 10.02.2007, колегія суддів вважає, що донарахування відповідачем фіксованого сільськогосподарського податку та штрафних санкцій мали охоплювати лише період до 10.02.2007, а не до 31.12.2008.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення від 25.09.2009 № 0000222301/2, № 0000232301/2, № 0000242301/2 підлягають скасуванню частково.

Крім того, податкові повідомлення-рішення від 25.09.2009 № 0000252301/1, № 0000622301/2 підлягають скасуванню повністю, оскільки фіксований сільськогосподарський податок щодо земельних ділянок Василівської сільської ради донараховано позивачеві за 2008 рік, поза як договір оренди між сторонами було розірвано на підставі рішення суду з 10.02.2007. Тобто, у 2008 році у позивача не виникло обов'язку сплачувати фіксований сільськогосподарський податок із вказаних земель.

Позовні вимоги про визнання протиправними дії фахівців ДПІ у Березанському районі Миколаївської області обґрунтовано не були задоволені судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 1 ст. 11-2 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку належним чином виданого направлення на перевірку або копії рішення суду про дозвіл на проведення позапланової перевірки. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першої цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби для проведення планової або позапланової виїзної перевірки. В разі якщо позивач не скористався цим правом і перевірка була проведена, він має право оскаржити рішення державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби.

За таких обставин, оскільки позивач не надав суду пояснень та доказів стосовно того, в чому полягає протиправність дій фахівців ДПІ у Березанському районі Миколаївської області, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Доводами касаційної скарги наведене не спростовується.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області залишити без задоволення.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 у справі № 2а-7220/09/1470 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.