Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.

та представників сторін: від позивача - Коломойцева І.О., Польнікова Н.В.,

від відповідача - Крючек К.В.,

прокурор - Чубенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову господарського суду Запорізької області від 30.08.2012 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 р.

у справі № 13/32/09-АП

за позовом відкритого акціонерного товариства "Мотор Січ"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

за участю прокурора Запорізької області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

У грудні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Мотор Січ" (далі - позивач, ПАТ "Мотор Січ") звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.2008 р. № 0000760802/1 в частині нарахування пені в сумі 1 121 289,85 грн.

Постановою господарського суду Запорізької області від 30.08.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 р., адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.2008 р. № 0000760802/1 в частині нарахування пені в сумі 1 121 289,85 грн.; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 30.08.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні 27.11.2013 р. проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.

Відповідач надав клопотання про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби на її правонаступника, Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Розглянув заявлене клопотання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню в порядку визначеному статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 07.07.2008 р. по 15.08.2008 р. посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі на підставі направлень від 04.07.2008 р. №0502, від 31.07.2008 р. №0502/1 було проведено виїзну планову перевірку ВАТ "Мотор Січ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 31.03.2008 р., за результатами якої складено акт від 01.09.2008 р. №251/08-02/14307794 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, а саме: - за експортним контрактом від 29.09.2005 р. №AirHQ/NMO/MI-17/92330/9105/200525509/FPW/PUR/1323/658-Е05-137-IN356PP-1323/658-E04-177-BG100 з Міністерством оборони Республіки Індії в порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" валютна виручка у розмірі 1 463,10 дол. США (7 388,66 грн.) не надійшла у законодавчо встановлений 90 денний строк, за що відповідно до статті 3 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" позивачу нараховано пеню у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки в сумі 12 169,11 грн.; - за імпортним контрактом №1323/658-107-157-СН756 (FTD) від 27.06.2007 р. з фірмою "VERYSELL S.A." (Швейцарія) в порушення статті 2 Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті" не отримано товар від нерезидента у встановлений законодавством термін, що виразилось у неоформленні підприємством вантажно-митної декларації типу ІМ-40, внаслідок чого до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 706,17 грн.; - за імпортним контрактом від 06.07.2002р. №1323/658/І02-029-СН 756 з фірмою Sterling Group S.A. (Швейцарія) в порушення статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не поставлено нерезидентом товар за контрактом на митну територію України та не оформлено позивачем вантажно-митну декларацію типу ІМ-40, внаслідок чого до товариства застосовані штрафні (фінансові) санкції - пеня в сумі 56 519,57 грн.; - за договором №429-юр від 21.04.2004 р. з компанією Comron Enterprise LTD (Тортова, Віргінські острови) безпідставно перераховані кошти за роботи, які не були виконані зазначеним нерезидентом, внаслідок чого до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції - пеня в сумі 1 049 895 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.09.2008 р. № 0000760802/0, відповідно до якого позивачу, за порушення стоків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахована пеня у розмірі 1 604 074,63 грн.

Не погодившись з винесеним рішенням, позивач звернувся до податкового органу зі скаргою №28537 від 22.09.2008 р., за результатами розгляду якої відповідачем було прийнято рішення від 19.11.2008 р. №12522/10/25-016 про відмову у задоволенні скарги та прийнято рішення №0000760802/1 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 1 604 074,63 грн.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з наступних мотивів.

Згідно акту перевірки від 01.09.2008 р. №251/08-02/14307794, рішення про результати розгляду первинної скарги від 19.11.2008 р. №12522/10/25-016 та прийнятого на їх підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.2008 р. № 0000760802/1, визначена у спірному рішенні пеня, нарахована, за твердженням податкового органу, внаслідок порушення позивачем статей 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно частини першої статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, в межах своєї господарської діяльності, було укладено з Міністерством оборони Республіки Індія Контракт від 25.09.2005 р. №AirHQ/NMO/MI-17/92330/9105/200525509/FPW/PUR/1323/658-Е05-137-IN356PP-1323/658-E04-177-BG100, згідно з яким позивач зобов'язувався протягом трьох календарних місяців з дати підписання контракту поставити Міністерству оборони Республіки Індія запчастини для капітального ремонту авіаційних двигунів. Оплата поставки, згідно пункту 4.1 Контракту, повинна була здійснюватись з акредитиву, відкритого Державним банком Індії на користь позивача за дорученням покупця. Також, окрім іншого, пунктом 13 Контракту передбачено, що у разі порушення продавцем термінів поставки запасних частин покупець вправі стягнути або вирахувати у продавця суму заздалегідь оціненого збитку у розмірі 2% від контрактної вартості непоставленого товару за кожен цілий місяць або частину місяця. При цьому покупець дає вказівку банку відшкодувати цю суму із загальної суми акредитиву за даним контрактом.

Крайньою датою поставки позивачем товару на територію Республіки Індія, виходячи з умов зазначеного контракту, є 29.12.2005 р., однак, згідно вантажно-митної декларації №112000004/6/090116 поставка запчастин відбулась 22.03.2006 р., тобто із затримкою у три місяці, в результаті чого Міністерство оборони Республіки Індія, скориставшись передбаченим умовами контракту правом, зменшило суму акредитиву на 1 463,10 дол. США.

Крім того, правомірність дій контрагента позивача підтверджується постановою господарського суду Запорізької області від 30.10.2007 р. по справі №24/408/07-АП (набрала законної сили), якою встановлено, що дії покупця щодо зменшення суми акредитиву на 1 463,10 дол. США за затримання поставки з боку ВАТ "Мотор Січ" відповідають умовам укладеного між сторонами Контракту та практиці відшкодування збитків стороні, інтереси якої порушено, і цей факт підтверджено представленими належним чином оформленими документами. Судом зазначено, що вимоги податкового органу щодо складання акту звіряння розрахунків, який не передбачений ні умовами контракту, ні положеннями діючого законодавства, судом розцінено як ігнорування положень укладеного між сторонами контракту та втручання у господарську діяльність суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності. Суд дійшов висновку, що застосування фінансових санкцій, виходячи виключно із міркувань представників податкового органу, є незаконним та неприпустимим, у зв'язку із чим позовні вимоги про скасування рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00001521312/2 від 20.04.2007 р. були задоволені.

Таким чином, кошти у розмірі 1 463,10 дол. США, які не були перераховані позивачу за умовами Контракту від 25.09.2005 р. №AirHQ/NMO/MI-17/92330/9105/200525509/FPW/PUR/1323/658-Е05-137-IN356PP-1323/658-E04-177-BG100, не можна вважати виручкою резидента яка повинна бути зарахована на його валютний рахунок протягом 90 календарних днів відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що у свою чергу позбавляє відповідача правових підстав для нарахування позивачу пені в сумі 12 169,11 грн. за порушення термінів розрахунків за експортним контрактом.

Також, як вбачається з акту податкової перевірки, відповідач нараховуючи штрафні санкції у розмірі 2 706,17 грн. та 56 519,57 грн. за контрактами №1323/658-107-157-СН756 (FTD) від 27.06.2007 р., позивачем з фірмою "VERYSELL S.A." (Швейцарія) та №1323/658/І02-029-СН 756 від 06.07.2002 р. укладеного з фірмою Sterling Group S.A. (Швейцарія) відповідно, внаслідок не оформлення позивачем вантажно-митної декларації типу ІМ-40, виходив з того, що в порушення статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" до позивача в 90 денний строк не надійшла імпортна продукція за вказаними контрактами. При цьому визначаючи момент здійснення імпорту, та відповідно наявність чи відсутність просрочки з боку нерезидента, податковий орган виходив виключно з завершення оформлення позивачем вантажних митних декларацій ІМ-40, обставини ж стосовно моменту набуття ПАТ "Мотор Січ" права власності на товар у акті перевірки не зафіксовані

Дані обставини встановлені, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2011 р. по справі №11/424/08-АП, яка набрала законної сили. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгівельної палати (в редакції 2000 року) право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент виконання ним своїх зобов'язань по поставці товару в визначене місце. Товар було передано покупцю на митній території України відповідно до умов контрактів, якими передбачено що датою поставки вважається оформлення товару під митний контроль. Отже, цей факт - набуття позивачем права власності на придбаний товар відбувся шляхом оформлення покупцем вантажно-митної декларації типу ІМ-74.

Таким чином, враховуючи положення частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України та викладені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 706,17 грн. за імпортним контрактом №1323/658-107-157-СН756 (FTD) від 27.06.2007 р. та в сумі 56 519,57 грн. за імпортним контрактом від 06.07.2002 р. №1323/658/І02-029-СН 756 було здійснено відповідачем безпідставно.

Також, заперечуючи висновки податкового органу в частині нарахування позивачу штрафних санкцій в сумі 1 049 895 грн. за безпідставне перерахування коштів за роботи передбачені договором 429-юр від 21.04.2004 р. з компанією Comron Enterprise LTD (Тортова, Віргінські острови), суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ "Мотор Січ" та компанією Comron Enterprise LTD було укладено договір №429-юр від 21.07.2004 р., за умовами якого останній, як комісіонер, прийняв на себе зобов'язання здійснити допомогу у закупівлі двигунів виробництва комітента - ВАТ "Мотор Січ" та послуг по їх ремонту підприємствами Російської Федерації, організації переговорів та підписання відповідних контрактів.

07.02.2005 р. між сторонами укладено Доповнення № 1 до вказаного договору у зв'язку із тим, що в результаті робіт, виконаних сторонами, було підписано контракт №1323/658-Е05-006-RU643 від 18.01.2005 р. з покупцем - ВАТ "Казанський вертолітний завод" на поставку 12 двигунів ВК-2500-03 на загальну суму 6 300 000 дол. США. Результат комісійних робіт, зазначених у Доповненні, оформлено Актом №б/н від 08.02.2005 р.

В податковому обліку вартість комісійної винагороди позивач відобразив в декларації про прибуток підприємства за III квартал 2005 року та в декларації про прибуток підприємства за 2005 рік.

Згідно постанови Дніпропетровського апеляційного суду від 15.09.2009 р. по справі №24/606/07-АП-11/199/08-АП, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 15.12.2009 р., договір №429-юр від 21.07.2004 р. фактично відноситься до договорів про надання послуг. Зазначений договір не містить доручення позивача (комітента) на безпосереднє вчинення правочинів з покупцями двигунів та їх ремонт, а наступне укладення договорів безпосередньо між позивачем та ВАТ "Казанський вертолітний завод" виключає можливість тлумачення міжнародного контракту №429-юр від 21.07.2004 р. як договору комісії. Крім того, суди дійшли висновку і про відсутність пов'язаних зі спірними обставинами порушень статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Також, судами встановлено правомірність зарахування ВАТ "Мотор Січ" до валових витрат комісійної винагороди компанії Comron Enterprise LTD у зв'язку із виконанням контракту №429-юр від 21.07.2004 р. та визнано встановленим сам факт проведення робіт за вказаним контрактом.

За таких обставин та виходячи з положень частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що нарахування позивачу штрафних санкцій в сумі 1 049 895 грн. за безпідставне перерахування коштів за роботи передбачені договором №429-юр від 21.04.2004 р. з компанією Comron Enterprise LTD, є безпідставним та необґрунтованим.

Беручи до уваги вищезазначені правові норми, встановлені фактичні обставини справи та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Здійснити заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби на її правонаступника, Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 30.08.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 р. у справі №13/32/09-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.