Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Рецебуринський Ю.Й., Цвіркун Ю.І., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника позивачів ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.12.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2009р. у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Вінницького обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій,

У липні 2007 року позивачі звернулися до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Вінницького обласного військового комісаріату з вимогами про визнання неправомірними дій Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Вінницького військового обласного військового комісаріату щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок пенсії з врахуванням підвищення: з 01.01.2003р. по 31.12.2003р. - на 150% мінімальної пенсії за віком, затвердженої на 2003 рік у сумі 129 грн., враховуючи виплачене підвищення за цей період; з 01.01.2004р. по 31.12.2004р. - на 150% мінімальної пенсії за віком, затвердженої на 2004 рік в сумі 154,23 грн., враховуючи виплачене підвищення пенсії за віком за цей період; з 01.01.2005р. у сумі 489 грн., враховуючи виплачене підвищення за цей період; з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. - на 150% мінімальної пенсії за віком, затвердженої на 2006 рік у сумі 585 грн., враховуючи виплачене підвищення; з 01.01.2007р. - на 150% мінімальної пенсії за віком, враховуючи виплачене підвищення, та зобов'язання Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області і в подальшому здійснювати відповідний перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення з кожним збільшенням мінімальної пенсії за віком.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.12.2007р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2009р. у задоволенні апеляційної скарги представника позивачів відмовлено, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.12.2007р. залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимоги суди виходили з того, що відповідачі, здійснюючи нарахування та виплату доплат до пенсії за 2003-2007 роки, діяли на підставі, у межах повноважень, передбачених нормативно-правовими актами, чинними на час проведення виплат. Також суди прийшли до висновку, що позивачами пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій представник позивачів просить їх скасувати та прийняти нове рішення по суті позовних вимог позивачів.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачі є учасниками бойових дій, що підтверджується копіями відповідних посвідчень, наявних в матеріалах справи, та мають право на пільги, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

У ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зі змінами від 05.10.2005р. зазначено, що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 05.10.2005р. (2939-15) зазначений пункт набрав чинності з 01.07.2006р.

Колегією суддів з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що з урахуванням внесених змін з 1 липня 2006 року позивачам виплачувалося щомісячно підвищення до пенсії як учасникам бойових дій, обчислюване з встановленого законами України прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, в тому числі, з підстав пропущення строку звернення до адміністративного суду, оскільки на цьому наполягала одна зі сторін.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками судів попередніх інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час прийняття рішення у справі) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачі щомісячно отримували пенсії з 2003 року і не могли не знати про розміри виплат, що були їм нараховані. Не погоджуючись з розмірами виплат, вони мали можливість звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, дізнавшись про це при отриманні пенсії.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій помилково застосовано норми ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час прийняття рішення суду) до позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідачів та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2007р. - на 150% мінімальної пенсії за віком, враховуючи виплачене підвищення, оскільки позивачі звернулися до суду 16.07.2007р., річний строк звернення до адміністративного суду щодо зобов'язання здійснити перерахунок пенсії не пропущено.

Колегія суддів вважає, що помилкове застосування норм ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час прийняття рішення суду) до позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідачів та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з 16.07.2007р. не призвело до неправильного вирішення справи та не може бути підставою для зміни рішення суду.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, надали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального права, помилкове застосування норм ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час прийняття рішення суду) до частини позовних вимог не призвело до неправильного вирішення справи по суті, а тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу представника позивачів ОСОБА_2 відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.12.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2009р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.