Про визнання незаконним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді районного суду, зобов'язання Комісію повторно розглянути скаргу та притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності - 30.10.2012 Прийняття

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просив: визнати незаконним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, Комісія) №1086/дп-12 від 16.02.2012 року про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_6, зобов"язати Комісію повторно розглянути скаргу від 23.11.2011р., притягнути суддю ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності; зобов"язати Комісію перевірити матеріали кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 щодо дотримання судом обов"язку по фіксуванню процесу технічними засобами.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і пояснив, що під головуванням судді Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_6 розглядалась кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Він здійснював представництво неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 На його переконання, при здійсненні правосуддя суддею допущено істотні порушення норм процесуального права, які полягали у невирішенні заяви про відвід, систематичному порушенні правил суддівської етики, розголошенні таємниці нарадчої кімнати. Про вказані факти ним 22.11.2011 р. було повідомлено Комісію з проханням притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності. Незважаючи на очевидність вчинених суддею порушень норм процесуального права, член комісії неналежним чином провів перевірку скарги, а Комісія прийняла незаконне рішення, яким відмовила у відкритті дисциплінарної справи щодо судді.

Представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнала і пояснила, що скарга позивача були належним чином перевірена, що слідує зі змісту висновку члена Комісії та змісту оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги є необґрунтовані і такими, що не підлягають задоволенню.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши зібрані у справі докази, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі Закон №2453-VI (2453-17) ) суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав істотних порушень ним норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язаних, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтованого вжиття заходів забезпечення позову; невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу); систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя; розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні; неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (1506-17) , зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до норм ст. 84 Закону №2453-VI дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України затверджує та розміщує на своєму офіційному веб-порталі зразок скарги (заяви) щодо неналежної поведінки судді, який може використовуватися для повідомлення Вищій кваліфікаційній комісії суддів України відомостей про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді. Не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права як засобу тиску на суддю у зв'язку з здійсненням ним правосуддя. Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді встановлено статтею 86 Закону №2453-VI.

За правилами вказаної статті дисциплінарне провадження передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону №2453-VI перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді місцевого чи апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, встановленому цим Законом (2453-17) .

Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених в ході перевірки, та пропозицію про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Висновок члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Судом встановлено, що під головуванням судді Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_6 розглядалась кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України.

Позивач здійснював представництво неповнолітнього сина ОСОБА_4, який визнаний потерпілим у кримінальній справі.

Постановою Шишацького районного суду Полтавської області від 28.11.2011р. ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. "в" ст. 1, ст.6 Закону України "Про амністію в 2011 році", кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 провадженням закрито.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 27.12.2011р. апеляційну скаргу представників неповнолітнього ОСОБА_4 залишено без задоволення, постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 28.11.2011р. залишено без зміни.

23.11.2011р. ОСОБА_1 звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України зі скаргою, в якій повідомив відповідача про істотні порушення суддею ОСОБА_6 норм процесуального права при здійсненні правосуддя при розгляді кримінальної справи, які полягали у невирішенні заяви про відвід, систематичному порушенні правил суддівської етики, розголошенні таємниці нарадчої кімнати.

В ході проведення перевірки членом Комісії отримано із Шишацького районного суду копії процесуальних документів по справі, пояснення судді, довідку про рух справи.

За результатами проведеної перевірки членом Комісії було складено висновок про те, що доказів порушення суддівської етики суддею в ході перевірки не здобуто, як і не здобуто доказів порушення суддею правил відводу та розголошення таємниці нарадчої кімнати. У своєму висновку член Комісії послався на те, що постанова Шишацького районного суду Полтавської області від 28.11.2011р. за результатами апеляційного розгляду скасованою не була і набрала законної сили.

На засіданні, що відбулось 16.02.2012р., Комісія погодилась із висновком члена Комісії, який проводив перевірку заяви ОСОБА_1, і Рішенням №1086/дп-12 відмовила у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_6 через відсутність в діях судді ознак дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини першої та другої статті 126, частини другої статті 129 Конституції України, частини першої статті 6 Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією (254к/96-ВР) і законами України.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.

При офіційному тлумаченні положень частин першої, другої статті 126 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 (v019p710-04) вказав, що незалежність суддів полягає передусім у їхній самостійності, непов`язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами та іншою, крім закону, волею. Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено у Конвенції про захист прав людини та основних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року (995_004) .

Верховний Суд України в пункті 10 постанови Пленуму №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" (v0008700-07) зазначив, що відповідно до частини п'ятої статті 125 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.

Аналогічна позиція викладена і у Рішенні Конституційного Суду України №2-рп/2011 від 11 березня 2011 року (v002p710-11) , відповідно до якого давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи може лише апеляційна і касаційна інстанція при перегляді судових рішень.

Суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного Рішення відповідачем в повній мірі дотримано положення згаданих норм закону та правових позицій, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України та Рішеннях Конституційного Суду України.

Як свідчать письмові докази, що є у матеріалах справи, на момент прийняття Комісією оскаржуваного рішення судове рішення не було скасоване чи змінене компетентним (апеляційним) судом, а отже, відповідно, вказане рішення було законним.

Колегією суддів встановлено, що Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.05.2012р. скасовано ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 27.12.2011р. та постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 28.11.2011р., а справу направлено на новий судовий розгляд. Однак, зазначена обставина не спростовує того, що на момент прийняття оскаржуваного рішення у Комісії були відсутні правові підстави для порушення щодо судді ОСОБА_6 дисциплінарної справи, та не може бути підставою для визнання рішення №1086/дп-12 незаконним.

Сукупність зібраних та перевірених в судовому засіданні доказів свідчить, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято на підставі та в межах повноважень, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, розсудливо, протягом розумного строку, а тому правові підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.