Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України про стягнення страхової суми,

У жовтні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України про стягнення страхової суми.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року, позов задоволено. Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2 299898 грн 25 коп.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої і апеляційної інстанцій, а у справі ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та вбачається з обставин справи, що ОСОБА_2 з 1996 року працював суддею Олевського районного суду Житомирської області, а з 2004 року - головою цього суду. Згідно довідки Коростенської міжрайонної МСЕК, 22 лютого 2007 року позивачу встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків. Згідно довідки, річне грошове утримання (річний заробіток) позивача за останньою посадою становить 59979,65 грн.

На звернення до Державної судової адміністрації України з заявою про виплату страхової суми, позивач отримав відмову з посиланням на відсутність можливості здійснювати безпосередні виплати страхових сум суддям.

Правове регулювання соціального захисту суддів, зокрема страхування їх життя та здоров'я, на момент виникнення спірних правовідносин визначалося Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-12 (2862-12) і Порядком та умовами державного обов'язкового страхування життя і здоров'я суддів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.1994 року №89 (89-94-п) .

Згідно із частиною 1 статті 45 Закону України «Про статус суддів» життя і здоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок державного бюджету на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою.

Частиною 3 статті 45 Закону України «Про статус суддів» передбачено, що у разі заподіяння судді у зв'язку з виконанням відповідно до закону службових обов'язків каліцтва чи іншого стійкого ушкодження здоров'я, що не призвело до стійкої втрати працездатності, йому виплачується одноразова страхова сума за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів в розмірі річного заробітку.

Відповідно до пункту 2 Порядку (89-94-п) страхові платежі за державним обов'язковим страхуванням життя і здоров'я суддів, включаючи пов'язані з цим витрати страховиків, уповноважених на здійснення такого виду страхування, в розмірі шести відсотків загальної суми цих платежів, а також витрати на виплату страхових сум застрахованим, перераховуються Конституційним Судом України, Верховним Судом України, Вищим господарським судом України, Вищим адміністративним судом України, Державною судовою адміністрацією (далі - страхувальники) на спеціальні рахунки страховиків, уповноважених на здійснення такого виду страхування.

Пунктом 2 частини 2 статті 120 Закону України «Про статус суддів» (чинного на момент виникнення правовідносин) функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації здійснює Державна судова адміністрація України.

Крім того, виконання функції головного розпорядника бюджетних коштів, передбачених на фінансове забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів покладено на Державну судову адміністрацію України і пунктом 4 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 03 березня 2003 року № 183/2003 (183/2003) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 7 Порядку (89-94-п) страховик виплачує страхові суми: у разі заподіяння застрахованому у зв'язку з виконанням відповідно до закону службових обов'язків каліцтва чи іншого стійкого ушкодження здоров'я, що виключає можливість продовження професійної діяльності, - застрахованому у розмірі його п'ятирічного заробітку.

Підпунктом «в»пункту 12 Порядку (89-94-п) встановлено, що для одержання страхової суми застрахований звертається до страховика із заявою встановленого зразка, та у разі заподіяння йому у зв'язку з виконанням відповідно до закону службових обов'язків каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, що не призвело до стійкої втрати працездатності, додає копію довідки медико-соціальної експертної комісії про ступінь втрати працездатності.

Настання страхового випадку, з яким відповідно до закону у позивача виникло право на отримання страхового відшкодування, передбаченого частиною 3 статті 45 Закону України «Про статус суддів», підтверджується довідкою Коростенської міжрайонної МСЕК.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо стягнення страхових виплат з Державної судової адміністрації України, оскільки нею, як страхувальником не укладено договір страхування, страхові платежі не перераховувалися, в той час, як кошти на виплату страхових платежів, відповідно до пункту 4 Порядку та умов державного обов'язкового страхування життя та здоров'я суддів (89-94-п) , передбачаються в кошторисах страхувальників відповідно до затвердженої бюджетної класифікації.

Посилання відповідача на неможливість укладення відповідного договору із страховою компанією та відсутність іншого механізму здійснення вказаних страхових виплат на користь суддів не може бути підставою відмови у здійсненні виплати страхової суми, оскільки забезпечення соціального захисту суддів є невід'ємною складовою комплексу конституційних гарантій незалежності судової влади, тому судами зроблено обґрунтований висновок про поновлення права позивача на отримання страхового відшкодування шляхом задоволення позовних вимог.

За приписами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судових рішеннях, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України про стягнення страхової суми -без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.