Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Сіроша М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Смілі та Смілянському Черкаської області на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 4 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2012 року у справі № 2а-822/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Смілі та Смілянському районі Черкаської області про перерахунок пенсії, -

У січні 2011 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Смілі та Смілянському районі Черкаської області, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, як інваліду з дитинства, та зобов'язати відповідача провести перерахування її пенсії в зв'язку з втратою годувальника-батька ОСОБА_2, який помер 31 липня 1996 року, з 24 листопада 2010 року.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 4 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2012 року, позовні вимоги задоволені. Визнана неправомірною відмова начальника управління Пенсійного Фонду України в м. Сміла в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перерахунок її пенсії. Зобов'язано начальника управління Пенсійного Фонду України в м. Сміла провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 24 листопада 2010 року відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в м.Смілі та Смілянському Черкаської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 встановлена перша група інвалідності безстроково як інваліду дитинства та визнана особою, яка потребує постійного стороннього догляду. Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Сміла Черкаської області. ОСОБА_1 24 листопада 2010 року через уповноважену особу була подана заява про призначення їй пенсії по втраті годувальника у зв'язку із смертю її батька ОСОБА_2. До заяви були додані документи на підтвердження наявності у неї права щодо призначення пенсії відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в тому числі, копію посвідчення інваліда з дитинства, копію довідки МСЕК від 09.11.1980 р. № 070164, копії документів з історії хвороби, лікування, копію свідоцтва про смерть, копію свідоцтва про народження позивача, копію паспорта, копія картки фізичної особи платника податків. Однак, управління Пенсійного фонду України в м.Смілі та Смілянському Черкаської області в задоволенні вказаної заяви відмовлено з підстав не надання не надання висновку про настання інвалідності до досягнення особою 18 років.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходили з тих обставин. що позивачем наданий відповідний перелік документів, необхідних для перерахування пенсії за втратою годувальника.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи позивачка являється інвалідом з дитинства, потребує стороннього догляду, яка знаходилася на утриманні батька, після смерті якого ОСОБА_1 звернулася до відповідача про перерахунок пенсії за втратою годувальника з наданням відповідних документів. Спір між сторонами виник щодо відмови позивача в проведенні перерахунку пенсії за втратою годувальника, при цьому відповідач посилається на відсутність висновку про настання інвалідності до досягнення особою 18 років. Наведені обставини сторонами не заперечуються.

Згідно ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника, а також якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка має відповідні документи інвалідності з дитинства, та для призначення пенсії за втратою годувальника надала відповідні документи, які підтверджують її право на встановлення вказаної пенсії.

Виходячи з наведеного суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків про неправомірність дій відповідача при відмові в проведенні перерахунку пенсії позивачці за втратою годувальника та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Смілі та Смілянському Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 4 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.