Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Гордійчук М.П.,

Розваляєвої Т.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Донецької міської ради на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Донецької міської ради, третя особа -ОСОБА_3, про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Донецької міської ради, третя особа -ОСОБА_3, в якому просив визнати протиправною бездіяльність та відмову Донецької міської ради у наданні ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,0532 га в місті Донецьк для обслуговування жилого дому та господарських споруд по АДРЕСА_1, без згоди власника суміжного домоволодіння -ОСОБА_3; зобов'язати Донецьку міську раду розглянути проект відведення земельної ділянки площею 0,0532 га в місті Донецьк для обслуговування жилого дому та господарських споруд по АДРЕСА_1, та ухвалити рішення по ньому незважаючи на відсутність згоди власника суміжного домоволодіння -ОСОБА_3.

Позовні вимоги мотивовано тим, що бездіяльність та відмова Донецької міської ради у наданні ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,0532 га в місті Донецьк для обслуговування жилого дому та господарських споруд по АДРЕСА_1, без згоди власника суміжного домоволодіння -ОСОБА_3, суперечить положенням Земельного кодексу України (2768-14) , Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , а відтак порушує права та законні інтереси позивача.

Постановою Калінінського районного суду м. Донецька від 03 червня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Донецької міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_2 про передачу у власність земельної ділянки площею 0,0532 га в місті Донецьк для обслуговування жилого дому та господарських споруд по АДРЕСА_1; зобов'язано Донецьку міську раду розглянути проект відведення земельної ділянки площею 0,0532 га в місті Донецьк для обслуговування жилого дому та господарських споруд по АДРЕСА_1; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Донецька міська рада із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 30.03.2007.

У 2008 році позивач звернувся до Донецької міської ради із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки для обслуговування належного йому житлового будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Донецької міської ради від 20.11.2009 №33/196 позивачу передано у власність земельну ділянку, яка перебувала в користуванні, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0532 га (кадастровий номер 1410136600:021:0343) із земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1

Рішенням Донецької міської ради від 23.12.2009 №40/86 скасовано рішення ради від 20.11.2009 №33/196 у зв'язку з тим, що межі та площа вказаної земельної ділянки не відповідає кадастровому плану земельної ділянки, який виконаний фахівцями Донецького міського відділу Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", та через наявність невирішеного по суті земельного спору щодо меж земельних ділянок по АДРЕСА_1

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, виходив з того, що відповідачем у встановленому законом порядку розглянуто заяву позивача про передачу земельної ділянки у власність та прийнято відповідне рішення.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, із посиланням на факт скасування Донецькою міською радою власного рішення про передачу земельної ділянки у власність, виходив з того, що відповідачем фактично не прийнято рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 2008 року.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, в той же час, вважаючи за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних відносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 118 Земельного кодексу України в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних відносин, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Донецькою міською радою за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, прийнято рішення від 20.11.2009 №33/196, яким ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський та будівельних споруд площею 0,0532 га (кадастровий номер 1410136600:021:0343) із земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1

В той же час, рішенням Донецької міської ради від 23.12.2009 №40/86 вказане рішення скасовано. При цьому, відповідачем, як органом місцевого самоврядування, який наділений владними повноваженнями щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, при скасуванні власного рішення про надання земельної ділянки у власність не вчинено жодних дій щодо розгляду по суті питання про приватизацію земельної ділянки на підставі поданих позивачем матеріалів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності, яка виявилася у не прийнятті остаточного рішення за результатами розгляду заяви фізичної особи про приватизацію земельної ділянки.

Разом з тим, зважаючи на те, що за змістом статті 118 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, рішення органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки, колегія суддів вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для захисту прав позивача шляхом зобов'язання відповідача розглянути проект відведення земельної ділянки площею 0,0532 га в місті Донецьк для обслуговування жилого дому та господарських споруд по АДРЕСА_1, та, відповідно, наявність підстав для зміни рішення суду апеляційної інстанції у вказаній частині.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 225, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Донецької міської ради задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року змінити, скасувавши в частині зобов'язання Донецької міської ради розглянути проект відведення земельної ділянки площею 0,0532 га в місті Донецьк для обслуговування жилого дому та господарських споруд по АДРЕСА_1.

У вказаній частині прийняти нове рішення, яким зобов'язати Донецьку міську раду розглянути питання про приватизацію земельної ділянки площею 0,0532 га в місті Донецьку для обслуговування жилого будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 за заявою ОСОБА_2 2008 року.

В іншій частині постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.