Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2009р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2009р.

у справі №2а-22613/09/1270

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Деконський торгівельний дім»(надалі -ТОВ «Деконський торгівельний дім»)

до Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області (надалі -ДПІ в м.Сєвєродонецьку Луганської області)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У липні 2009р. позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м.Сєвєродонецьку Луганської області №0000592301/0 від 28.04.2009р.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2009р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2009р., позов було задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сєвєродонецьку Луганської області №0000592301/0 від 28.04.2009р.; судові витрати в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками судів попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом на підставі направлень: №231/01-16 від 23.03.2009р., №256/01-16 від 17.03.2009р., №297/01-16 від 06.04.2009р. була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р., про що складено акт №876/23 -31845601.

Висновками зазначеного акта встановлено заниження позивачем у перевірений період об'єкту оподаткування податком на прибуток, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ЦЕС ВАТ «ДОЕ»був укладений договір №1401 на постачання електроенергії на покровське родовище гіпсу. Під час перевірки податковим органом, при дослідженні штатного розладу підприємства на 2006р., згідно з яким у штаті підприємства обліковується тільки директор, та за підсумками дослідження відомостей по бухгалтерському рахунку 10 «основні засоби», згідно з яким на балансі підприємства відсутні основні засоби, вказано про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат, пов'язаних із виконанням цього договору. Отже, встановлено неправомірне віднесення до складу валових витрат пов'язаних із отриманням послуг з постачання електроенергії, порушення позивачем п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, відповідно завищення суми валових витрат за 2006 рік на загальну суму 3427,16грн. Крім того, враховуючи від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за підсумками 2006 року, за думкою податкового органу позивачем було порушено п.6.1. ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та перенесено суму балансових збитків на наступні податкові періоди.

Відповідно до умов укладеного договору між позивачем та ТОВ «Арм-Сервіс», позивачем були отримані від останнього послуги з навантаження та транспортування, що підтверджується актами виконаних робіт. Суму вартості зазначених робіт було включено до складу валових витрат, які на час включення до таких не були сплачені платником податку на користь контрагента -пов'язаної особи. Зазначене, за твердженням акту перевірки, призвело до порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення суми валових витрат.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

П.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Таким чином, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. У протилежному випадку відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

При чому, згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статі 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено відповідність вимогам чинного законодавства ведення податкового обліку позивача, та правомірність формування останнім суми валових витрат у 2008р. господарських операцій із ТОВ «Арм-Сервіс», виходячи з дати першої події -фактичного отримання результатів робіт (послуг).

Стосовно віднесення позивачем протягом 2006р. до складу валових витрат, пов'язаних із отриманням електроенергії на підставі укладеного договору із ВАТ «ДОЕ»в сумі 3427,00грн., то оскільки такі витрати підтверджують фактичне отримання електроенергії за умовами договору із ВАТ «ДОЕ»і підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, в цій частині висновки податкового органу також є неспроможними.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість заявленого адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області -залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.