Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 лютого 2011р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011р.

у справі №2а-11112/10/16/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління - 14»(надалі -ТОВ «Ремонтно-будівельне управління - 14»)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (надалі -ДПІ в м. Сімферополі АР Крим)

про спонукання до виконання певних дій, -

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому поставлено питання про зобов'язання відповідача зареєструвати позивача платником податку на додану вартість, та видати свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість протягом 10 календарних днів з моменту набрання постанови суду законної сили.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 лютого 2011р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011р., позов було задоволено повністю. Зобов'язано ДПІ в м. Сімферополі АР Крим зареєструвати ТОВ «Ремонтно-будівельне управління - 14»платником податку на додану вартість та надати звіт про виконання рішення по справі протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням. Судовий збір у сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції і прийняття нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.02.2008р. ТОВ «Ремонтно-будівельне управління - 14» зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим юридичною особою, про що видане відповідне свідоцтво. Юридична адреса підприємства: 95049, АР Крим, м. Сімферополь, вулиця Гречеська, б. 16., що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і станом на 17.02.2011р. адреса місцезнаходження позивача не змінювалась.

13.07.2010р. позивач звернувся з реєстраційною заявою вихідний №28 до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, в якій просив зареєструвати підприємство у якості платника податку на додану вартість і видати відповідне свідоцтво платника ПДВ.

Між тим, листом ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №30911/10/15-2 від 14.07.2010р., позивачеві було рекомендовано надати нову заяву згідно форми 1-ПДВ, у зв'язку з невірним заповненням п.1, п.4 реєстраційної заяви, тобто, у зв'язку з необхідністю уточнення назви податкового органу та номеру контактного телефону.

У зв'язку із отриманою пропозицією, Відповідно до отриманої відповіді, ТОВ «Ремонтно-будівельне управління - 14»26.07.2010р. повторно звернулось до податкового органу із реєстраційною заявою за формою №1-ПДВ, в якій усунуто недоліками попередньо поданої заяви.

У відповідь, листом ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №36283/10/15-2 від 12.08.2010р. позивачеві рекомендовано здійснювати господарську діяльність до досягнення граничного об'єму (300000 грн.) оподаткованих поставок товарів (послуг) без реєстрації платником податку на додану вартість. При цьому, відповідач послався на п.п.2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

В подальшому, листом ДПІ в м. Сімферополі АР Крим за вих.№42072/10/15-2 від 22.09.2010р. позивачеві відмовлено в реєстрації платника ПДВ із посиланням на п. 14.1 наказу ДПА України № 79 від 01.03.2000р. (z0208-00) «Про затвердження Положення про реєстрацію платника податку на додану вартість»відповідно до якого податковий орган відмовляє в реєстрації платником ПДВ і видачі свідоцтва якщо заявник не відповідає визначенню платника податку, або за наявності обставин, які є підставою для анулювання реєстрації. При цьому було вказано, що ТОВ «Ремонтно-будівельне управління - 14»не знаходиться за юридичною адресою, чим порушує п.3.ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб підприємців» №755-ІV від 15.05.03 року, що і стало підставою для відмови в реєстрації позивача як платника ПДВ.

Так, спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) .

Відповідно до п.п. «а»п. 2.1. с 2 зазначеного Закону, платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість» обумовлено порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість. Зокрема, згідно п. 9.4 ст. 9 Закону встановлено, якщо особа, на яку не поширюється дія п. 2.3 ст. 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам п. 2.2 ст. 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.

Відповідно до п. 14.1. наказу ДПА України «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» №79 від 01.03.2000р. (z0208-00) податковий орган відмовляє в реєстрації платником податку на додану вартість та видачі Свідоцтва, якщо заявник не підпадає під означення платника податку згідно з пунктом 2 цього Положення або за наявності обставин, які є підставою для анулювання реєстрації та визначені пунктом 25 цього Положення (z0208-00) .

Відповідно до п.9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

- платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

- ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

- особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом (168/97-ВР) , чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

- зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону (168/97-ВР) спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону;

- особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання;

- установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними;

- в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

Зазначений перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

В ході судового розгляду справи встановлено, що реєстраційні заяви позивача від 26.07.2010р. та від 09.09.2010р. відповідають встановленій формі №1-ПДВ, а також позивачем здійснено відповідну оплату за отримання свідоцтва платника ПДВ, що підтверджується квитанцією «Приват Банка» № 442.1027.1 від 13.07.2010р., яка міститься в матеріалах справи.

Відмовляючи в реєстрації позивача як платника податку ПДВ відповідач посилається на акт обстеження юридичної адреси підприємства, однак із змісту зазначеного акту не вбачається, які заходи були вчинені для перевірки місцезнаходження позивача за юридичною адресою. Проте, суди встановили, що позивач не змінював місцезнаходження з часу реєстрації ТОВ «Ремонтно-будівельне управління - 14», про що свідчить довідка ЄДРПОУ.

Натомість, відповідно до приписів Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» (755-15) , інформація, яка міститься в реєстрі вважається достовірною, доки не буде внесено відповідних змін у встановленому цим Законом (755-15) порядку.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог, оскільки зволікання у вчиненні зазначених дій не узгоджується із приписами ст. 19 Конституції України.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 лютого 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.