Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 рокуу справі№ 2а-1670/540/12 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 року у справі № 2а-1670/540/12 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012р. по справі № 2а-1670/540/12 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 0001011703 від 07.04.2011 року.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 7, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у період з 10.03.2011 року по 29.03.2011 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 29.03.2011 року № 2681/1703/3103218136, яким зафіксовано порушення позивачем, зокрема, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено суму ПДВ в розмірі 19 929,00 грн., що віднесена до складу дозволеного податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за листопад 2010 року в сумі 10 354,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 9 575,00 грн.

На підставі даного акта перевірки ДПІ у м. Полтаві прийняте податкове повідомлення-рішення від 07.04.2011 року № 0001011703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 24 911,25 грн., в тому числі: 19 929,00 грн. - основний платіж, 4 982,25 грн. -штрафна (фінансова) санкція.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари і послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Позивачем у листопаді та грудні 2010 року включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям із замовлення транспортно-експедиційних послуг у ПП «Нафта-капітал».

Суд апеляційної інстанції встановив, що в період листопада-грудня 2010 року позивачем придбано зернові культури (соняшник, кукурудзу, сою) у СФГ «Агро-Імпульс», ТОВ «Агроальянс», ПСГ «Світанок»та ПСП «Нове життя», СФГ «С.Г.М.», про що свідчать надані до матеріалів справи копії договорів поставки, накладних, рахунку-фактури, видаткової накладної, податкових накладних.

01.11.2010 року між ПП «Нафта-капітал»(експедитор) та позивач (клієнт) укладено договір б/н, предметом якого є надання транспортно-експедиційних послуг, строк дії договору - до 31.12.2010 року.

В рамках виконання господарської операції з надання позивачеві транспортно-експедиційних послуг ПП «Нафта-капітал»організовано експедирування товару, вказаного позивачем (соняшник, кукурудза, соя), придбаного позивачем у СФГ «Агро-Імпульс», СФГ «СГМ», ТОВ «Агроальянс», ПСГ «Світанок»та ПСП «Нове життя», до наступних покупців - ТОВ ТД «Інтер-Агро», ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», ТОВ «Укрзерно», ТОВ «СП «Нібулон», ПП «Агрополкомпостач», ПСП «Полтава».

ПП «Нафта-капітал»виписано позивачеві податкові накладні № 647 від 30.11.2010 року та № 1058 від 30.12.2010 року, а також рахунки до сплати № 44/18 від 20.11.2010 року на суму 86 990,88 грн. та № 45/06 від 30.12.2010 року на суму 57 477,42 грн., представниками позивача та вказаного контрагента оформлено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2010 року та 30.12.2010 року.

Апеляційним адміністративним судом встановлено, що розрахунок між позивачем та ПП «Нафта-капітал»проведено в повному обсязі у готівковій формі.

В ході виконання власних зобов`язань по договору 01.11.2010 року ПП «Нафта-капітал»виписано позивачеві товарно-транспортні накладні, якими зафіксовано переміщення товару (соняшник, кукурудза, соя) за замовленням позивача (замовник та вантажовідправник) з місця розташування первісних постачальників.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зазначені положення дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, Закон України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Оскільки на основі дослідження наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності апеляційним судом встановлено, що позивачем доведено наявність правових наслідків вчиненого правочину, реальність господарської операції, оплата коштами підтверджується документально, а тому колегія суддів вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги підлягають відхиленню, оскільки вони зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 року у справі № 2а-1670/540/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.