Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -судді Леонтович К.Г.,

суддів: Калашнікової О.В., Сіроша М.В.,

секретаря -Наумця О.В.,

за участю представника ГУПФУ в Чернівецькій області -Кауля-Негрич О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року у справі № 2а/2470/2786/11 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в м. Чернівці про стягнення незаконно отриманих коштів, -

У жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в м. Чернівці, в якому просила: визнати незаконними та протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо стягнення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля, стягнути з відповідача 3% збору в сумі 3836,00 грн., зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в м. Чернівці виплатити позивачу безпідставно та незаконно отримані 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля в розмірі 3836,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю стягнення 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля, що суперечить п.7 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнані протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_2 у поверненні сплаченого 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля. Стягнуто з Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_2 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого при купівлі автомобіля у сумі 3836,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та закрити провадження у справі до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 11.08.2011 р. ОСОБА_2 придбала автомобіль "Нива Шеврове" у ПАТ "Галичина-Авто" за ціною 153440,00 грн., про що між покупцем і продавцем укладений договір купівлі-продажу від 11.08.2011 р.. При реєстрації автомобіля у ВРЕР УДАЇ УМВС України в Чернівецькій області позивач 13.08.2011 р. сплатив до Пенсійного фонду України збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3% вартості автомобіля, що складає 3836,00 грн. та підтверджується квитанцією №1-18 від 13.08.2011 р.

ОСОБА_2 звернувся до відповідача 22.08.2011 р. із заявою про повернення сплачених коштів. На вказану заяву відповідач надав відповідь від 20.09.2011 р. №7923/03, якою відмовив у поверненні сплачених коштів та зазначив, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений до спеціального фонду державного бюджету відповідно до вимог чинного законодавства.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , а не постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (1740-98-п) , оскільки закон має вищу юридичну силу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 12 пункту 8 "Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок", реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків, а також внесення в установленому порядку платежів за огляд транспортних засобів, реєстрацію, перереєстрацію та зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначений Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. (400/97-ВР)

Відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", в переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Вказана норма Закону покладає обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

Відповідно до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 р. (1740-98-п) , платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій по відчуженню легкових автомобілів, є особа яка набула права власності на автомобіль.

Зокрема, відповідно до пункту 12 вищезазначеного порядку, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуженням легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Проте, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами та враховуючи частину 4 статті 9 КАС України відповідно до якої, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , законам України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тому при вирішенні даного питання пріоритетним є Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) .

Таким чином, суди вірно зазначили, що обов'язок сплати збору не може бути покладений на особу, яка набуває право власності у відповідності до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 р. (1740-98-п) , оскільки це суперечить акту вищої юридичної сили.

Отже, суди вірно зазначили, що позивач має право на повернення помилково сплаченої до Пенсійного фонду України збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 3836,00 грн.

Повернення позивачу коштів у сумі 3836,00 грн. здійснюється органами Державного казначейства України з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України на підставі подання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Відповідно сплачений збір в сумі 3836,00 грн., слід стягнути з Головного управління Державного казначейства України в м. Чернівці.

Таким чином, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли помилкового рішення, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Державного казначейства України в м. Чернівці виплатити позивачу безпідставно та незаконно отриманих 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля в розмірі 3836,00 грн.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_2 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого при купівлі автомобіля у сумі 3836,00 грн.

Відповідно вимог ст. 223 КАС України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні із скасуванням постанови суду в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_2 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого при купівлі автомобіля у сумі 3836,00 грн., та зобов'язання Головне управління Державного казначейства України в м. Чернівці виплатити позивачу безпідставно та незаконно отримані 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля в розмірі 3836,00 грн.

В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року скасувати.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року змінити, скасувати постанову суду в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_2 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого при купівлі автомобіля у сумі 3836,00 грн.; стягнути з Головного управління Державного казначейства України в м. Чернівці на користь ОСОБА_2 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого при купівлі автомобіля у сумі 3836,00 грн.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.