Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Сіроша М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 2 березня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року у справі № 2а-2237/11/0118 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Перовської сільської ради Сімферопольського району АР Крим, треті особи: садове товариство "Мрія", ОСОБА_2 про визнання рішення незаконними та скасування, -

У жовтні 2010 року ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, звернувся в суд з позовом до виконавчого комітету Перовської сільської ради Сімферопольського району АР Крим, треті особи: садове товариство "Мрія", ОСОБА_2, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Перовської сільської ради № 4/91 від 20.10.1999 р. про припинення права власності на земельну ділянку площею 600 кв.м. ОСОБА_3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням виконавчого комітету Перовської сільської ради № 5/47 від 06 липня 1997 року передано безоплатно у приватну власність члену СТ "Мрія" ОСОБА_3 земельну ділянку пл.600 кв.м. для ведення садівництва. ОСОБА_3 померла у 2008 році, однак документ про право власності на земельну ділянку вона не одержала. Позивач являється спадкоємцем ОСОБА_3. та бажає оформити державний акт на своє ім'я, але перешкодою цьому є рішення виконавчого комітету Перовської сільської ради № 4/91 від 20.10.1999, яким ОСОБА_3 незаконно позбавлено права власності на земельну ділянку, вважає вказане рішення відповідача незаконним. яке підлягає скасуванню.

Постановою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 2 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Перовської ради Сімферопольського району АРК від 06.07.1997 №5/7 передані безоплатно у приватну власність земельні ділянки для ведення садівництва членам садового товариства "Мрія", в тому числі, в списку під №167 значиться ОСОБА_3, яка не зверталася до відповідних органів про отримання документів на право власності, Державного акту на право власності на вказану земельну ділянку не отримувала. Рішенням виконавчого комітету Перовської сільської ради Сімферопольського району АРК від 20.10.1999 №4/91 припинене право власності земельними ділянками у СТ "Мрія" громадян, які не представили довідки СТ "Мрія" про наявність земельних ділянок та які не з'явилися у сільську раду і не зробили відмітку у паспорті. Під номером 32 у даному списку значиться ОСОБА_3. Розпорядженням Сімферопольської районної державної адміністрації від 15.09.2008 №2887-р затверджена технічна документація по землеустрою та передана безоплатно у власність ОСОБА_2 спірна земельна ділянка НОМЕР_1 площею 0,0629га для ведення садівництва в СТ "Мрія" на території Перовської сільської ради. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЖ №540670 від 14.04.2009 р.. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Відповідно заповіту ОСОБА_3 від 11.10.1994 спадкоємцем всього її майна є ОСОБА_1. Вважаючи рішення відповідача про припинення права власності ОСОБА_3 незаконним позивач, звернувся з вказаним позовом до суду.

Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову послалися на ті обставини, що позивачем не доведено порушення його прав суб'єктом владних повноважень, які підлягають захисту, оскільки спірна земельна ділянка не входить до спадкового майна, та не може бути успадкована після померлої, так як ОСОБА_3 у встановленому законом порядку не набула права власності на вказану земельну ділянку.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками судів попередніх інтенцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між відповідачем та спадкоємцем померлої ОСОБА_3 виник спір щодо законності рішення виконавчого комітету від 20.10.1999 №4/91, яким припинене право власності на земельну ділянку в СТ "Мрія" ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Спадкодавець з моменту прийняття цього рішення за життя не оскаржувала його та не висловлювала заперечень, не зверталася до відповідних органів про отримання документів на право власності, Державного акту на право власності на вказану земельну ділянку не отримувала.

Згідно ст. 22 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм право власності на спірну земельну ділянку виникає після одержання державного акту, який видається та реєструється, зокрема, сільською радою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що померла ОСОБА_3 право власності наданою земельною ділянкою у встановленому законом порядку не оформила, межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) встановлені не були, державний акт на право власності на земельну ділянку, що мав посвідчувати її право наданою за рішенням відповідача від 06.07.1997 №5/47 земельною ділянкою, не одержала. За таких обставин, право власності на відповідну земельну ділянку вона не набула. Крім того, нею не оскаржувалося рішення виконавчого комітету Перовської сільської ради від 20.10.1999 №4/91, яким припинене право власності на земельну ділянку щодо припинення права власності на земельну ділянку.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та зобов'язання, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не зупинилися на момент його смерті.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи спірна земельна ділянка не увійшла та не могла увійти до складу спадщини, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 не набула право власності на неї. Так, на момент смерті ОСОБА_3 вже існувало рішення відповідача від 20.10.1999 №4/91 про припинення права власності земельну ділянку.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли вірних висновків про наявність підстав відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 2 березня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.