к/9991/83631/11-с Про визнання недійсними установчих документів і скасування державної реєстрації - 16.10.2012 Прийняття

Позивач звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до ПП «Реотжи», в якому поставлено питання про визнання недійсними установчих документів і скасування державної реєстрації.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01.07.2010р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011р. рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в позові про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів ПП «Реотжи»з моменту реєстрації та визнання недійсними первісних фінансово-господарських документів ПП «Реотжи», складених після реєстрації підприємства, провадження по справі в цій частині закрито; в іншій частині -залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у м. Херсоні звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення ними норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали адміністративної справи, колегія суддів прийшла до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ПП «Реотжи»зареєстровано як платник податків в ДПІ у м. Херсоні 25.06.2004р. Засновником та директором підприємства в період з 25.06.2004р. по 24.06.2008р. була громадянка ОСОБА_1 Власником підприємства з 24.06.2008р. став громадянин ОСОБА_2

З пояснень, які надавав ОСОБА_2 вбачається, що у 2007 році ним було втрачено паспорт, про факт перереєстрації ПП «Реотжи» на його ім'я йому стало відомо від працівників податкової міліції. Реєстраційні документи підприємства він не підписував, печатку не отримував, податкову звітність не формував та до ДПІ у м. Херсоні не надавав.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що факт втрати паспорта ОСОБА_2 нічим, як його поясненнями доданими до позову не підтверджено.

Встановлено, що ОСОБА_2 надав довіреність від 20.11.2008р. громадянину ОСОБА_3 щодо представлення його інтересів в органах державної податкової служби, а саме ДПІ м. Херсоні, подачі та отримання документів, які мають відношення до діяльності підприємства. Під час дослідження декларацій з податку на додану вартість ПП "Реотжи" за період з січня по жовтень 2009 року підтверджено факт звітування підприємства про фінансову діяльність.

Факт відсутності протиправної діяльності вищевказаного підприємства підтверджено постановою ПСУСП ОУ УПМ ДПА в Херсонській області від 21 січня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст. 6 КПК України за фактом фіктивного підприємництва ПП «Реотжи»за ст. 2015 КК України у зв'язку з відсутністю складу злочину.

Відповідно п.5 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003р. № 755-IV (надалі Закон № 755-ІV (755-15) ), установчі документи юридичної особи, а також зміни до них. викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Підписи засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону № 755-ІV юридична особа припиняється в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Згідно ч.2 ст. 38 Закону № 755-ІV підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

Статтями 238 та 239 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, в тому числі скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання. При цьому, згідно ч.1 ст.247 Кодексу, застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації можливе у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам.

На підставі аналізу наведених норм діючого законодавства України, колегія суддів приходить до висновку, що скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання можливе лише за умови встановлення факту проведення державної реєстрації юридичної особи з порушеннями закону, які не можна усунути, або провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Згідно ч.1 ст.69 названого Кодексу доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експерта.

За змістом ч.4 ст. 72 КАС України пояснення та протоколи, отримані при провадженні по кримінальній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду. Звільнення від доказування в адміністративному судочинстві можливе лише на підставі вироку суду в кримінальній справі, що набрав законної сили, стосовно правових наслідків дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Із врахуванням наведених положень процесуального закону, пояснення ОСОБА_2, надані оперуповноваженому податкової міліції в процесі перевірки підстав для порушення кримінальної справи, не може бути покладено в основу судового рішення в адміністративному процесі.

Таким чином, позивачем не доведено суду протиправність внесення змін до ЄДРПОУ щодо ПП «Реотжи».

Статтею 104 КАС України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Випадки, коли податковий орган вправі звернутися до суду з адміністративним позовом встановлені, зокрема статями 10, 11 і 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ.

Так, згідно з п.17 ст.11 вказаного Закону (у редакції до 01.01.2011р.) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Це повноваження з врахуванням норм Закону № 755-ІV (755-15) , який є спеціальним законом з питань державної реєстрації, припинення суб'єктів підприємницької діяльності, слід розуміти як повноваження на звернення до адміністративного суду з позовом про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Згідно ч.1 ст. 33 Закону № 755-ІV юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст.38 цього Закону встановлено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

З вищенаведеного вбачається, що у справах за зверненням податкових органів про припинення юридичної особи, судом досліджується наявність або відсутність вказаних у законі підстав для прийняття судового рішення.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні -залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 липня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.