Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Костенко М.І.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року

по справі №2а-3492/10/1670

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі - Кременчуцька ОДПІ в Полтавській області)

до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (надалі -СПД ФО ОСОБА_1.)

про стягнення податкового боргу, -

У липні 2010р. позивач звернувся до суду з позовом до СПД ФО ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2010р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012р., позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, СПД ФО ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, податковим органом здійснена позапланова невиїзна документальна перевірка відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р., за результатами якої складено акт від 31.12.2009р. №6575/17-309/НОМЕР_1, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення відповідачем п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: СПД ФО ОСОБА_1 не включено до складу оподатковуваних операцій дохід від реалізації продуктів харчування суб'єктам господарської діяльності, в результаті чого занижено відповідні податкові зобов'язання за період, що перевірявся на спірну суму.

На підставі зазначеного акта позивачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.01.2010р. №0000021702/0, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з врахування положень Законів України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (2181-14) , «Про державну податкову службу в Україні» (509-12) виходив з того, що згідно витягу з облікової картки платника за СПД-ФО ОСОБА_1 значиться податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість. Відповідач скористався своїм правом на узгодження суми, визначеної податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 14.01.2010р. №0000021702/0, в порядку процедури судового оскарження, проте за наслідками судового розгляду позовна заява СПД-ФО ОСОБА_1 залишена без розгляду. Таким чином, сума податкового боргу є узгодженою.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, колегія апеляційного суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції, щодо наявності узгодженого боргу у СПД-ФО ОСОБА_1 по податковому повідомленню-рішенні від 14.01.2010р. №0000021702/0/20. Також зазначила, що доводи апеляційної скарги, стосовно постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2011р., залишеною без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011р., якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 14.01.2010р. №0000021702/0/20 не спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2010р. набрала чинності, а іншої справи за позовом СПД-ФО ОСОБА_1 про оскарження податкового повідомлення-рішення від 14.01.2010р. №0000021702/0/20 в провадженні суду не було, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2011 року по справі №2-1670/1112/11 набрала чинності лише 08.12.2011р.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Так, під час розгляду справи судами попередніх інстанції не враховано, що постановою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 23.12.10р. ОСОБА_1 визнана винною у скоєнні злочину передбаченого ч.1 та 3 ст. 358 КК України, але у зв'язку із закінченням строків давності звільнена від кримінальної відповідальності. Даною постановою встановлено, що при реалізації за готівкові кошти суб'єктам господарювання продуктів харчування внесла до офіційного документу завідомо неправдиві дані -не відобразила у повному обсязі у звіті про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій отриманих від інших господарюючих суб'єктів.

Крім цього, під час нового розгляду справи судам попередніх інстанції необхідно врахувати, що дана справа - №2а-3492/10/1670 про стягнення податкового боргу пов'язана зі справою №2а-1670/1112/1 про скасування податкового повідомлення -рішення.

Згідно з ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 1 статті 11 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.4 та 5 ст.11 даного Кодексу суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.