Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Дельта»

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2010 р.

у справі №2а-3126/08

за позовом Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Дельта»

до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області

та Державної податкової адміністрації в Черкаській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Дельта»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області та Державної податкової адміністрації в Черкаській області (далі - відповідачі) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2010 р., у задоволенні позовним вимог відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідачі надали письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечують з мотивів її необґрунтованості та просять вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003 р. по 31.12.2005 р., за результатами якої складено акт від 06.04.2006 р. № 567/23-107/2301/30272324.

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог ст. 1.22 ст.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - заниження податку на прибуток на суму 152 290,00 грн., у т. ч. за ІІ квартал 2004 р. на суму 63 400,00 грн., за ІІІ квартал 2004 р. на суму 1 000,00 грн., за ІV квартал 2004 р. на суму 1 200,00 грн., за І квартал 2005 р. на суму 40 340,00 грн., за ІІ квартал 2005 р. на суму 48 255,00 грн. та за ІІІ квартал 2005 р. на суму 4 725,00 грн.

На підставі проведеної перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2006 р. №779/0000382301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 207 196,00 грн. (у т.ч. за основним платежем -152 290,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -54 906,00 грн.).

Позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого скарга позивача була залишена без задоволення, та прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 26.06.2006 р. №1315/0000382301/0. Крім того, податковим органом було збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 352,00 грн. ( у т.ч. за основним платежем -335,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -17,00 грн.), на підставі чого прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.06.2006 р. №1315/00003822301/0.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Державної податкової адміністрації в Черкаській області, за результатами розгляду скарга була залишена без розгляду у зв'язку з пропуском встановлених строків оскарження.

Крім того, податковим органом було прийнято повторні податкові повідомлення-рішення від 25.07.2006 р. № 1419/00006422301/1 та від 16.08.2006 р. № 1458/00006422301/2 та надіслано першу податкову вимогу від 18.08.2006 р. №1/157, якою визначено суму податкового боргу у розмірі 206 735,92 грн. (у т.ч. основного платежу -152 290,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій -54 445,92 грн.).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень було те, що згідно висновків акту перевірки, позивачем було віднесено до загальної суми валового доходу суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишилася неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку. А саме у відповідності до Договору позики від 28.12.2002 р. б/н, за яким засновник виробничо-комерційної фірми «Дельта»ОСОБА_4 (позикодавець) протягом десяти років зобов'язується надати цільову поворотну безпроцентну фінансову допомогу позичальнику на придбання основних засобів на загальну суму 700 тис. грн. Зазначені операції відображені в бухгалтерському обліку проводками: Дт.31 «поточні рахунки у національній валюті»Кт.685 «Розрахунки з іншими кредиторами»на суму 253 600,00 грн., а рахунок № 40 «Статутний капітал»з моменту формування статутного фонду в розмірі 50 тис. грн. до часу проведення перевірки залишався незмінним.

Відповідно до підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Підпункт 1.22.2. пункту 1.22 статті 1 вказаного Закону визначає поворотну фінансову допомогу як суму коштів, переданих платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, актом перевірки було встановлено, що у ІІІ-ІV кварталах 2005 року підприємство повернуло фінансову допомогу ОСОБА_4, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 27 500,00 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що ОСОБА_4 надавалася зворотна фінансова допомога, про що свідчить повернення йому коштів у сумі 27 500,00 грн., що підтверджується відображенням вказаних операцій в бухгалтерському обліку проводками: Дт.31 «поточні рахунки у національній валюті» та Кт.685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Відповідно до статті 16 Закону України «Про господарські товариства», товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу.

Збільшення статутного (складеного) капіталу може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених цим Законом (1576-12) .

Зменшення статутного (складеного) капіталу при наявності заперечень кредиторів товариства не допускається.

Рішення товариства про зміни розміру статутного (складеного) капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що позивачем не було надано доказів, які б підтверджували факт зміни розміру статутного фонду товариства, оскільки, відповідно до акту перевірки, рахунок № 40 «Статутний капітал»з моменту формування статутного фонду в розмірі 50 тис. грн. до часу проведення перевірки залишався незмінним.

Відтак, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Дельта»залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2010 р. у справі №2а-3126/08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.