Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач) СуддівГашицького О.В. Мороз Л.Л. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення (далі -УПСЗН) Красноармійської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги за касаційною скаргою УПСЗН Красноармійської міської ради Донецької області на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2009 року,

У листопаді 2008 року ОСОБА_4 в Красноармійському міськрайонному суді Донецької області пред'явив позов до УПСЗН Красноармійської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що він перебуває на обліку в УПСЗН Красноармійської міської ради Донецької області, як інвалід 3-ої групи внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, та має статус інваліда війни.

Відповідно до статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі -Закон № 3551) щорічно до 5 травня має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Проте, у 2008 році така грошова допомога йому була виплачена не в повному обсязі.

Просив визнати дії УПСЗН Красноармійської міської ради Донецької області неправомірними та стягнути з нього заборгованість з недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік в сумі 3017,00 грн.

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від

25 грудня 2008 року, залишеною без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2009 року, позов ОСОБА_4 до УПСЗН Красноармійської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги задоволено.

Визнано неправомірною відмову УПСЗН Красноармійської міської ради Донецької області в виплаті позивачу разової грошової допомоги за 2008 рік та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 недоплачену суму щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік у розмірі 3017 грн.

У поданій касаційній скарзі УПСЗН Красноармійської міської ради Донецької області просить постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити у цій частині нове рішення.

Вважає, що рішення судами постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 має статус інвалід війни 3-ої групи та відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня одержує щорічну разову грошову допомогу.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону № 3551 (3551-12) .

Між тим, на думку колегії суддів такий висновок зроблений судами з порушенням правил застосування норм матеріального права.

Частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551 передбачено, що інвалідам війни

3 групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Фактично ОСОБА_4 отримав від відповідача у 2008 році 350 грн. При цьому відповідач керувався положеннями Законів України "Про державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) .

Зазначений Закон України на час виплати ОСОБА_4 грошової допомоги, Конституційним Судом України не був визнаний неконституційним. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги учасникам бойових дій до 5 травня.

Тому, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

За наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними положеннями Закону України (107-17) щодо Державного бюджету України на 2008 рік фактично змінено положення Закону № 3551 (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України щодо Державного бюджету України.

Зазначених обставин та норм матеріального права не врахували суди попередніх інстанцій під час вирішення даного спору, чим порушили правила застосування норм матеріального права, а саме помилково надали перевагу приписам Закону № 3551 (3551-12) .

З огляду на викладене рішення судів першої та другої інстанцій підлягають скасуванню.

Оскільки обставини справи встановлені повно і всебічно, а суди першої та апеляційної інстанцій лише порушили норми матеріального права, тому колегія суддів вважає можливим ухвалити у справі нове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області задовольнити.

Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від

25 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги скасувати та ухвалити у цій справі нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.