к-34466/10-с Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування - 03.05.2012 Прийняття

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі №0000012304/0 від 19.01.2009р.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2009р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010р., позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі №0000012304/0 від 19.01.2009р.; судові витрати в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2008р., про що складено акт №225/23-2/32265502 від 19.01.2009р.

В ході перевірки встановлено, що позивач включив до податкового кредиту за лютий 2008р. суми податку на додану вартість в розмірі 46340,00грн. згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Південно-Східна промислова група». Оплату за отримані товарно-матеріальні цінності позивач провів у безготівковій формі.

В порядку підтвердження взаєморозрахунків між позивачем ТОВ «Південно-Східна промислова група»податковим органом до Жовтневої ОДПІ м.Маріуполя було направлено запити (за місцем реєстрації вказаного контрагента) для проведення зустрічної перевірки. Згідно отриманої на зазначений запит відповіді, постачальниками реалізованої продукції ТОВ «Південно-Східна промислова група»є ТОВ «Альянс-Н». Отже, з метою встановлення походження реалізованої продукції були направлені запити до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька на проведення зустрічної перевірки з питань взаєморозрахунків між ТОВ «Південно-Східна промислова група»та ТОВ «Альянс-Н». У відповідь на запит ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька повідомила про неможливість перевірки ТОВ «Альянс-Н», з посиланням на те, що вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов висновку, про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за операціями із ТОВ «Південно-Східна промислова група», що є завищення податкового кредиту за лютий 2008р. та порушенням вимог п.1.8, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012304/0, яким згідно з п.п. «б», п.п. «в»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно з п.п.7.7.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2008р. на суму 46340,00грн.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Із аналізу положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

В ході судового розгляду справи суми податку на додану вартість, включені ДП «Євроголд Індестріз ЛТД» до складу податкового кредиту за податковими деклараціями з податку на додану вартість за лютий 2008р. підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, виданими позивачеві продавцем товару - ТОВ «Південно-Східна промислова група». Крім того, податковим органом, на якого частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано суду жодних належних доказів в підтвердження фіктивності діяльності ТОВ «Південно-Східна промислова група», протиправності правочинів, за якими товар поставлявся позивачеві, та не спростовано реальність виконання цих правочинів та дійсність поставки товару позивачеві.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог, а обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо умов виникнення у позивача права на податковий кредит.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.