Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіньківський пивзавод»

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2009 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2010 року

у справі №3116/09/2270/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіньківський пивзавод» (надалі -ТОВ «Зіньківський пивзавод»)

до Віньковецької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (надалі -Віньковецька МДПІ)

про визнання скасування податкових повідомлень-рішень, -

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про:

- скасування податкових повідомлень-рішень Віньковецької МДПІ №0000522340/0 від 14.05.2008р., №0000522340/1 від 17.06.2008р., №0000522340/2 від 20.10.2008р., №0000512340/0 від 14.05.2008р., №0000512340/1 від 17.06.2008р., №0000512340/2 від 20.10.2008р.;

- скасування першої податкової вимоги від 28.05.2008р. №1/54 та від 05.11.2008р. №1/126, а також другої податкової вимоги №2/155 від 08.12.2008р.;

- скасування рішення №2 від 12.01.2009р.;

- скасування акту опису активів №140/10/24 від 14.01.2009р.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2009р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2010р., у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, на підставі направлення №49 від 25.03.2008р. контролюючим органом була проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2007р., про що складено акт 24.04.2008р. №0047/23/31264911.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено, що позивач за період з 01.04.2006р. по 31.12.2007р. господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом та реалізацією готової продукції, не здійснював. Натомість, підприємством проводилось придбання основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, виконувалися роботи по підготовці процесу виробництва, які не є господарською діяльністю спрямованою на отримання доходу.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що позивачем завищено валові витрати на оплату праці фізичних осіб, які перебувають в трудових відносинах з платником податку та на суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на витрати на оплату праці фізичних осіб. Так як позивач господарську діяльність не здійснював, виробництво продукції не проводив, його витрати на оплату праці пов'язані з невиробничою діяльністю і не відносяться до складу валових витрат платника податку.

За підставі зазначених висновків було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.05.2008р. №0000522340/0 та №0000512340/0, якими визначено зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В подальшому, в порядку апеляційного узгодження, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 17.06.2008р. №0000522340/1 та №0000512340/1; від 20.10.2008р. №0000522340/2 та №0000512340/2, в яких суми визначених зобов'язань залишились незмінними.

З урахуванням не сплати підприємством узгоджених сум податкового зобов'язання в установлені строки, податковим органом на адресу позивача було надіслано податкові вимоги від 28.05.2008р., від 05.11.2008р. та 08.12.2008р. Однак, погашення заборгованості здійснено не було, що призвело до прийняття рішення №2 від 12.01.2009р. про застосування щодо ТОВ «Зіньківський пивзавод»заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.

Так, в ході судового розгляду справи встановлено, що протягом трьох років ТОВ «Зіньківський пивзавод»не отримало економічних вигод від здійснення своєї діяльності, в результаті якої, згідно даних бухгалтерського обліку, підприємство відображало валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість. При чому, доказів, що підтвердили б зв'язок понесених витрат, із підготовкою, організацією, або продажем товарів (послуг), суду не представлено, як не підтверджено і факту отримання прибутку підприємством від продажу цих товарів.

Відповідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (із змінами і доповненнями в редакції, чинній на час правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності.

Приписами п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) обумовлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п.7.4.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбав матеріальні та нематеріальні активи, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням не включається до складу податкового кредиту.

Згідно ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, приймаючи до уваги те, що діяльність підприємства, не направлена на отримання доходу, така діяльність не може бути господарською діяльністю в розумінні п.1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіньківський пивзавод»-залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.