Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

при секретарі Хомініч С.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1., дов. від 27.03.2012

від відповідача: не зявився

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Укрфарма»на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011 року по справі №2а-3585/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Укрфарма»до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Укрфарма»(далі-ТОВ «ФК Укрфарма», позивач) до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі-ДПІ у Московському районі м. Харкова, відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення- рішення №0000882302/0 від 07.07.2009 року та №0000872302/0 від 07.07.2009.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Харків Еліт-Фарм»мають реальний характер та ділову мету, що підтверджується матеріалами справи.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що наявні в матеріалах справи первинні документи не підтверджують реальність виконання спірних господарських операцій, не можуть бути основою для податкового обліку, оскільки підписані не уповноваженою особою.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач 28.11.2011 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 29.11.2011 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011 року та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 3 та 11 Закону України «Про державну податкову службу України», ст. 218 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 11, ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України. (далі- КАС України (2747-15) ).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту № 4011/23/35348738 від 24.06.2009, складеного за результатом планової виїзної перевірки ТОВ «ФК Укрфарма»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.08.2007 року по 31.12.2008, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0000872302/0 від 07.07.2009, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 8054535,00грн., у тому числі 4500562,00грн. - основний платіж, 3553973,00грн. - штрафні (фінансові) санкції, та №0000882302/0 від 07.07.2009, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2226092,00грн., у тому числі 1484061,00грн. - основний платіж, 742031,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для визначення податкових зобовязань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.5.1 ст. 5, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело заниження податку на прибуток за 2008 рік на 4500562,00грн. та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 1484061,00грн.

В ході перевірки було встановлено факт включення до складу валових витрат вартості товару отриманого від ТОВ «Харків Еліт-Фарм»на підставі договорів постачання та формування податкового кредиту на підставі накладних, виданих ТОВ «Харків Еліт-Фарм». Оплата товару, за вказаними господарськими операціями була здійснена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (шляхом зустрічної поставки векселя). При цьому, первинні документи, складанням яких опосередковувалось виконання операцій з поставки товару, від імені ТОВ «Харків Еліт-Фарм» підписувалися неуповноваженою особою, оскільки директор ТОВ «Харків Еліт-Фарм»ОСОБА_2 з 03.10.2007 відбуває покарання у Холодногірській виправній колонії. Крім того, було встановлено факт включення до складу валових витрат вартості маркетингових та юридичних послуг за договорами, укладеними позивачем з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7, які були оплачені по безготівковому рахунку.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками здійснення спірних операцій з поставки товару ТОВ «Харків Еліт-Фарм»та правомірності формування валових витрат за господарськими операціями щодо маркетингових та юридичних послуг.

Відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані таким платником господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Зазначене правило формування даних податкового обліку втілено, зокрема у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зі змісту якого випливає, що визначальною умовою для віднесення витрат платника до валових витрат виробництва та обігу є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та у п.п. 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (послуг), також повязує з використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника.

При цьому за змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. А відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток та суми ПДВ віднесені до податкового кредиту мають бути фактичні, здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Слід зазначити, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) не містить конкретного переліку документів, які є підставою для формування валових витрат платником, та не висуває певних вимог до цих документів.

Проте, зі змісту статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»випливає, що документ має силу первинного документа у разі наявності у нього необхідних реквізитів для зясування змісту господарської операції та його здатності підтвердити факт здійснення такої операції. Частиною другою статті 9 названого Закону серед обовязкових реквізитів первинного документа названо посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 (z0233-97) , встановлено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів ( робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку-продавця.

За результатом розгляду справи було встановлено, що директор ТОВ ТОВ «Харків Еліт-Фарм»ОСОБА_2 з 03.10.2007 відбуває покарання у Холодногірській виправній колонії, державну реєстрацію ТОВ «Харків Еліт-Фарм»не здійснював, не має відношення до фінансово господарської діяльності даного підприємства та не підписував жодних документів від імені ТОВ «Харків Еліт-Фарм». Крім того, на час укладання та виконання договорів з ТОВ «ФК Укрфарма»вже знаходився в місцях позбавлення волі, довіреності щодо представництва не видавав.

Відповідно до висновків судово-почеркознавчої експертизи від 24.06.2009 за №190 підписи від імені директора ТОВ «Харків Еліт-Фарм»ОСОБА_2 на договорі поставки від 15.02.2008 року №52/08, угоди про зарахування зустрічних вимог від 31.12.2008, податкових та видаткових накладних, угоді №1 про узгодження розрахунку за товар по договору постачання від 15.02.2008, акті передачі векселя від 30.01.2009, генеральній довіреності директору ТОВ «ФК Укрфарма», генеральній довіреності ТОВ «Харків Еліт-Фарм», акту заліку зустрічних вимог виконані не директором ТОВ «Харків Еліт-Фарм»ОСОБА_2, а іншою особою.

З відповіді приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8. від 26.05.2011 №10 на запит СВ ПМ ДПА у Харківській області вбачається, нотаріусом не посвідчувалась справжність підпису ОСОБА_2 на будь-якій довіреності або генеральній довіреності.

Відповідно до відомостей, отриманих з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, директором ТОВ «Харків Еліт-Фарм»значиться ОСОБА_2, інших записів, щодо делегування права представництва від імені ОСОБА_2 у Єдиному державному реєстрі не значиться.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про факт реального виконання спірних операцій з поставки товару позивачеві та були оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, матеріали справи не містять. А відтак суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав витрати позивача за спірними операціями такими, що не підтверджені необхідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

До того, ж слід зазначити, що відповідно до п.4.8. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»для цілей оподаткування згідно з цим Законом (168/97-ВР) векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобовязання з цього податку, крім податкових векселів. А тому, віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми за векселем, переданим позивачем в рахунок оплати ТОВ «Харків Еліт-Фарм»за договором поставки, є порушенням вищезазначених вимог Закону (168/97-ВР) .

Не підтверджуються належними доказами і реальне виконання господарських операцій щодо надання маркетингових та юридичних послуг за договорами, укладеними позивачем з фізичними особами-підприємцями, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження обсягів наданих послуг, інформації щодо фактично понесених витрат на їх виконання, а також належного обґрунтування вартості цих послуг.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Укрфарма»залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .