Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. головуючий,

Ліпського Д.В.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року в справі за її позовом до військової частини А 4324 про стягнення грошової компенсації замість продовольчого забезпечення,

У грудні 2007 року ОСОБА_4 звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом. Зазначала, що проходила військову службу у військовій частині А 4324 й з 11 березня 2000 року по липень 2007 року не забезпечувалася продовольчими пайками або грошовою компенсацією замість них, внаслідок чого виникла заборгованість, яку просила стягнути з урахуванням індексу інфляції в сумі 47 586,20 грн.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 лютого 2008 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Частиною четвертою статті 9 Закону визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

На виконання вимог вказаного Закону (2011-12) Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12 березня 1996 року №316 (316-96-п) «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ».

Дію частини другої статті 9 вказаного Закону призупинено Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (1459-14) в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Закон (1459-14) набув чинності з 11 березня 2000 року.

З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України «Про Збройні Сили України», якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.

Закон не передбачав отримання грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення.

29 березня 2002 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №426 (426-2002-п) «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації», яка також не передбачала компенсації за продовольче забезпечення.

Тобто грошова компенсація замість продовольчих пайків була передбачена законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходила військову службу у військовій частині А4324 й відповідно до довідки від 21 грудня 2007 року заборгованість по продовольчому забезпеченню до 10 березня 2000 року відсутня.

Суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про те, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у виплаті грошової компенсації замість неотриманого продовольчого забезпечення.

Апеляційний суд прийшов до правильного висновку про те, що відсутні правові підстави для стягнення грошової компенсації замість продовольчих пайків, неотриманих з 11 березня 2000 року по 31 грудня 2006 року.

Рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування та направлення справи на новий судовий розгляд не вбачається.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.