к-24186/10-с Про надання дозволу на проведення перевірки - 23.02.2012 Прийняття

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про надання дозволу на проведення перевірки ТОВ «Техно-Арт»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010р. рішення суду першої інстанції було скасовано та закрито провадження у справі з посиланням на п.1.ч.1 ст. 157 КАС України.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Техно-Арт»зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 23.12.2003р. та перебуває на податковому обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові з 25.12.2003р.

Підставою для отримання дозволу на проведення перевірки зазначеного платника податків контролюючий орган вказує п.5 ч.6ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки відповідач відмовляється надати інформацію стосовно правовідносин із контрагентами щодо яких наявні відомості про вчинення операцій по мінімізації сплати податків.

Дослідивши обставини справи судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності у позивача права на звернення до суду у таких випадках.

Так, частиною 3 статті 6 КАС України визначено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом 5 частини 2 зазначеної статті встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до частини 4 статті 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності на час правовідносин було визначено Законом України «Про державну податкову службу в Україні»№509-XII від 04.12.1990р. (509-12) (із змінами та доповненнями).

Частиною 6 статті 11-1 зазначеного Закону №509-XII (509-12) встановлено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, перелік яких наведений в пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно з частиною 7 Закону №509-XII (509-12) , якою ця стаття була доповнена Законом України від 25.03.2005р. №2505-IV (2505-15) , позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (265/95-ВР) , «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (481/95-ВР) , а в інших випадках - за рішенням суду.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом (частина 8 цієї статті в редакції Закону України від 25.03.2005р. № 2505-ІV (2505-15) ).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що податковий орган повинен і має право звернутися з адміністративним позовом про надання дозволу для проведення позапланової перевірки лише з підстав, які не передбачені статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Натомість, з підстав, що передбачені цим Законом (509-12) , позапланова перевірка проводиться на підставі наказу начальника органу державної податкової служби, як це встановлено пунктом 2 частини 1 ст. 11-2 цього Закону.

Положення абзацу другого частини 7 статті 11-1 зазначеного Закону про здійснення позапланової виїзної перевірки лише на підставі рішення суду не є підставою для іншого тлумачення частин 6, 7 та 8 цієї статті з огляду на те, що цей абзац діє в редакції Закону України від 12.01.2005р. №2322-ІV (2322-15) , тоді як випадки проведення позапланової перевірки визначені Законом України від 25.03.2005р. №2505-ІV (2505-15) . Застереження законодавця щодо здійснення позапланової перевірки за рішенням суду в інших, не передбачених цим Законом (2505-15) , випадках підкреслює виключність таких випадків, що в свою чергу вимагає оцінки судом суспільної необхідності такої перевірки.

Вимогами пункту 1 частини 6 статті 11-1 Закону України №509-XII від 04.12.1990р. визначено, що позапланова виїзна перевірка проводиться у випадку, якщо за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Посилання позивача на положення ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в якості підстави для винесення судом рішення про надання дозволу на проведення перевірки є окремою підставою для проведення перевірки на підставі наказу начальника органу державної податкової служби.

З метою реалізації встановленої пунктом 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»компетенції щодо проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, що мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, в разі якщо особи, стосовно яких здійснюється контроль, перешкоджають в реалізації цієї компетенції, у органів державної податкової служби наявні важелі впливу, зокрема, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14) та іншими законами.

З огляду на те, що підставою проведення позапланової перевірки позивачем зазначено ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», судом апеляційної інстанції правомірно закрито провадження у справі у відповідності з приписами пункту 1 частини 1 ст. 157 КАС України, згідно з яким суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.