Вищий адміністративний суд України у складі:

секретаря судового засідання Голубєва В. Г.,

за участю: представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Сити" –Малюка Є. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Херсонської області на постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 15 липня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року у справі за позовом прокурора Голопристанського району Херсонської області до Голопристанської міської ради Голопристанського району Херсонської області, треті особи: ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй Сити", про визнання незаконним та скасування рішення,

Прокурор Голопристанського району Херсонської області звернувся з позовом до Голопристанської міської ради про скасування рішення № 823 від 25 грудня 2008 року "Про затвердження містобудівного обґрунтування розміщення торгового комплексу та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передачу її в оренду Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 для будівництва торгівельного комплексу в м. Голій Пристані".

Постановою Голопристанського районного суду Херсонської області від 15 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, заступник прокурора Херсонської області звернувся з касаційною скаргою на них, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В запереченнях Голопристанська міська рада Голопристанського району Херсонської області просила залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення –без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Сити" –Малюка Є. В., перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що прокурором Голопристанського району на рішення Голопристанської міської ради від 25 грудня 2008 року № 823 принесено протест від 16 червня 2011 року № 97/2724 вих. 11.

Рішенням Голопристанської міської ради від 23 червня 2011 року № 225 відхилено протест прокурора Голопристанського району на вказане рішення ради від 16 червня 2011 року № 97/2724 вих. 11.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону України "Про прокуратуру"передбачено, що предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України (254к/96-ВР) та чинним законам.

При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб (частина 2 статті 20 Закону України "Про прокуратуру").

Відповідно до частин 1, 2 статті 21 Закону України "Про прокуратуру"протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

Згідно із частиною 4 статті 21 Закону України "Про прокуратуру" у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

В зв’язку з відхиленням протесту від 16 червня 2011 року № 97/2724 вих. 11, прокурор звернувся з цим позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

Протест прокурора мотивований тим, що рішенням Голопристанської міської ради від 25 грудня 2008 року № 823 затверджено містобудівне обґрунтування розміщення торгового комплексу та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передачу її в оренду Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 для будівництва торгівельного комплексу в м. Голій Пристані; земельна ділянка, передана Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_5, не передбачалася для здійснення житлової та громадської забудови; відповідно Генерального плану м. Гола Пристань вказана ділянка розташована на землях зелених насаджень; отже, вказана земельна ділянка є по суті земельною ділянкою рекреаційного призначення. З посиланням на положення статті 52 Земельного кодексу України прокурор просив скасувати опротестоване ним рішення ради.

Між тим, доводи прокурора є безпідставними.

Рішенням Голопристанської міської ради від 29 листопада 2006 року № 142 Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 погоджено місце під будівництво торгівельного комплексу на земельній ділянці, площею 3 100 м2, по вул. 1 Травня, біля будівлі № 81, в м. Голій Пристані та надано дозвіл Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 на розробку містобудівного обґрунтування розміщення торгівельного комплексу на зазначеній земельній ділянці та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3 100 м2, із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду під будівництво об’єкту.

Приватним підприємством "Земпроект"розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5

Вказаний проект землеустрою погоджений з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області (лист від 20 жовтня 2008 року № 07-14/9-8056), Голопристанською санітарно-епідеміологічною станцією (лист від 13 жовтня 2008 року № 02-1/22-1405), відділом містобудування, архітектури, земельних ресурсів та благоустрою Виконавчого комітету Голопристанської міської ради (висновок від 06 жовтня 2008 року № 276), Управлінням регіонального розвитку, містобудування та архітектури (лист від 08 жовтня 2008 року № 8-3257/1), Обласною інспекцією по охороні пам’яток історії та культури (висновок від 08 жовтня 2008 року № 1698-П).

Рішенням Голопристанської міської ради від 25 грудня 2008 року № 823 затверджено містобудівне обґрунтування розміщення торгового комплексу та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передачу її в оренду Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 для будівництва торгівельного комплексу в м. Голій Пристані.

Фактично в протесті прокурор ставить питання про скасування рішення від 25 грудня 2008 року № 823 з підстав нецільового використання земель рекреаційного призначення, які передані Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 під забудову.

Висновки прокурора є помилковими.

Дослідивши встановлені судами обставини справи, суд приходить до висновку, що прокурором не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель житлової та громадської забудови, а відноситься до земель рекреаційного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування (частина 1 статті 38 Земельного кодексу України).

До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів (стаття 50 Земельного кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 20 Земельного кодексу встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Прокурор вказує на те, що рішенням Голопристанської міської ради від 16 квітня 2003 року № 309 затверджено Генеральний план міста Гола Пристань (а. с. 107). Згідно з цим планом спірна земельна ділянка віднесена до озеленених територій загального користування м. Гола Пристань, а відтак відноситься до земель рекреаційного призначення.

Між тим, питання визначення цільового призначення земельної ділянки віднесено до повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Отже, правове значення по віднесенню земельної ділянки до певної категорії має саме рішення місцевої ради. Прокурором не надані докази відносно того, що рішенням місцевої ради спірна земельна ділянка віднесена до земель рекреаційного призначення.

За таких підстав, доводи прокурора носять характер припущення щодо можливого віднесення спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення.

Крім того, статтею 20 Земельного кодексу встановлено, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Статтею 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.

Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом (2768-14) , приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення земельної ділянки; вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.

Із системного аналізу вказаних статей суд приходить до висновку, що у випадку відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення місцева рада уповноважена приймати відповідні рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Судами встановлено, що Фізичною особа-підприємцем ОСОБА_5 повністю дотримано порядок передачі земельної ділянки в оренду, встановлений статтею 123 Земельного кодексу України.

Прокурор вказує на порушення норм Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, встановленого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року N 173 (z0379-96) .

Між тим, при дослідженні проекту землеустрою Голопристанською районною санітарно-епідеміологічною станцією вказаний проект погоджено без зауважень.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що порушення норм закону, на які посилається прокурор в протесті від 16 червня 2011 року № 97/2724 вих. 11, не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні касаційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу заступника прокурора Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 15 липня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.