колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Головчук С.В., Стародуба О.П., Тракало В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року,

У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що є матір’ю малолітньої дитини та відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Проте управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області проводило нарахування та виплату вказаної допомоги в меншому розмірі, тому позивач просила визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; стягнути з відповідача недоотриману суму допомоги за період з січня 2007 року по лютий 2008 року в розмірі 4715,21 грн.; зобов’язати відповідача призначити позивачу відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"допомогу в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з наступним підвищенням у разі підвищення розміру зазначеного прожиткового мінімуму, починаючи з 1 березня 2008 року до закінчення строку передбаченої законом виплати; відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 8 липня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зобов’язано відповідача призначити ОСОБА_1 відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з наступним перерахунком у разі підвищення розміру зазначеного прожиткового мінімуму, починаючи з 1 березня 2008 року. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 4715,21 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з бюджету м. Павлограда Дніпропетровської області на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 47,25 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області задоволено частково. Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 8 липня 2008 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Зобов’язано відповідача донарахувати на користь позивача недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 1915,44 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з бюджету м. Павлограда Дніпропетровської області на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 19,15 грн.

Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, судом неповне з’ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є матір’ю малолітньої дитини та відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" має право на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Згідно з пунктом 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року – 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Пунктом 14 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"дію частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) було зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , пункт 14 статті 71 "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 15 та пунктом 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) .

Підпунктами 7, 8 пункту 23 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) частину 1 статті 15 та пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) було змінено.

Відповідно до нової редакції частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Згідно з новою редакцією пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Зазначені норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) Рішенням Конституційного Суду України такими, що суперечать Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) не визнавались, а відповідно до положень пункту 3 частини 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Відповідач діяв відповідно до чинного законодавства, а суд першої інстанції всупереч зазначеним положенням Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) самостійно визначив невідповідність положень підпунктів 7, 8 пункту 23 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) Конституції України (254к/96-ВР) , чого робити був не вправі.

За таких обставин апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, прийшов до обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за 2008 рік.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.