колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Співака В.І., Стародуба О.П., Тракало В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження за наявними у справі матеріалами за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації в Донецькій області про визнання дій незаконними, стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2008 року,

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є учасником війни та має відповідний статус, визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . Відповідно до положень статті 14 цього Закону їй щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Проте грошова допомога виплачувалася позивачу не в повному розмірі. Просила визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області щодо відмови у виплаті щорічної разової грошової допомоги згідно статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня; стягнути з відповідача недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік в розмірі 1378,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області на користь позивача 1378 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2008 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2008 року –без змін.

Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області, судом неповне з’ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника війни. У 2008 році, як зазначено судом першої інстанції, 21 квітня 2008 року позивач отримала щорічну разову грошову допомогу у розмірі 65 грн.

Частиною 5 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом "б"підпункту 3 пункту 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , частину 5 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) від 12 березня 2008 року № 183 (183-2008-п) установлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги учасникам війни, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , здійснюється у розмірі 65 гривень. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (v010p710-08) положення підпункту "б"підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов в частині стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2008 рік, виходили з того, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (v010p710-08) визнано неконституційними положення підпункту "б"підпункту 3 пункту 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , тому відповідач повинен компенсувати різницю між сумами фактично виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2008 рік та належної їй відповідно до положень частини 5 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна.

Відповідач у поданих апеляційній та касаційній скаргах стверджує, і це зазначено у постанові суду першої інстанції, що визначена постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 (183-2008-п) грошова сума була виплачена позивачу 21 квітня 2008 року, тобто під час дії зазначеної норми Закону, а тому дії відповідача відповідали вимогам чинного на той час законодавства.

Положення підпункту "б"підпункту 3 пункту 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (v010p710-08) , які не мають зворотної дії в часі. Оскільки суб’єкт владних повноважень виплатив грошову допомогу під час дії зазначеної норми Закону, то після прийняття рішення Конституційним Судом України у нього не виникло додаткових зобов’язань щодо перерахунку раніше виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги.

Відповідно до положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2008 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.