Вищий адміністративний суд України у складі:

при секретарі судового засідання Кучерук І.М.,

за участю

представника відповідача Єрмакової К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_13 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії,

ОСОБА_13 пред’явила позов до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія), в якому просить: - визнати бездіяльність Комісії неправомірною; - зобов’язати Комісію здійснити розгляд її заяви від 04 квітня 2011 року та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що її заява про відкриття дисциплінарної справи від 04 квітня 2011 року, в якій вона просила про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Апеляційного суду Одеської області ОСОБА_14, Комісією не розглянута, а з відповіді, наданої їй членом Комісії вбачається, що висновок члена Комісії і матеріали перевірки на розгляд Комісії не передавались, питання про відкриття дисциплінарної справи відносно судді не вирішувалось. Оскільки дисциплінарне провадження щодо суддів апеляційних судів здійснює лише Комісія, позивач вважає, що відповідачем не додержано вимоги Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , допущено протиправну бездіяльність та порушено її права.

До суду позивач не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнала і просила у його задоволенні відмовити. Заперечуючи проти позову, представник відповідача посилалася на те, що позивач скаржилася на поведінку судді Апеляційного суду Одеської області ОСОБА_14 Підстав, передбачених статтею 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", для порушення дисциплінарного провадження і притягнення судді до дисциплінарної відповідальності член Комісії ОСОБА_15 не знайшов, про що ним було надано позивачці відповіді листами від 08 червня 2011 року та 13 липня 2011 року. При цьому звернула увагу на те, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України як орган заяву позивача не розглядала і жодних рішень не приймала.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши докази у справі, суд встановив наступне.

ОСОБА_13 звернулась до Комісії із заявою 04 квітня 2011 року на протиправні дії судді Апеляційного суду Одеської області ОСОБА_14

Листами від 08 червня 2011 року №8вк-6666/11 та від 13 липня №8вк-6666/11 за підписом члена Комісії ОСОБА_15 позивачу повідомлено про відсутність підстав для порушення дисциплінарного провадження стосовно судді ОСОБА_14 Питання щодо можливих грубих порушень суддею законодавства особисто вивчене членом Комісії, а рішення Комісії з цього приводу не приймалось.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України (2747-15) ) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус, порядок роботи та повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також члена Комісії визначені у розділі VI глави 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"від 07 липня 2010 року №2453-VI (2453-17) (далі –Закон).

За своїм статусом Вища кваліфікаційна комісія суддів України є постійно діючим органом у системі судоустрою України (статті 90, 92 Закону).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 85 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів місцевих та апеляційних судів.

Стаття 84 Закону визначає дисциплінарне провадження як процедуру розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Разом з тим, в силу частини першої статті 86 Закону дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Згідно із частиною другою статті 86 Закону перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді місцевого чи апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, встановленому цим Законом (2453-17) .

У частині третій статті 86 Закону закріплено, що під час здійснення перевірки член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України має право ознайомлюватися з матеріалами судових справ, робити з них копії, опитувати суддів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян та їх об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію.

Частини четверта і п’ята статті 86 Закону передбачають, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, об'єднань громадян, громадяни, яким направлено запит члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зобов'язані протягом десяти днів з дня його отримання надати відповідну інформацію. У разі необхідності зазначений строк може бути подовжений до тридцяти днів, про що член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повідомляє безпосередньо у запиті. Ненадання члену Вищої кваліфікаційної комісії суддів України інформації, а також надання завідомо недостовірної інформації тягне за собою притягнення винних осіб до відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини шостої статті 86 Закону член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Висновок члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Виходячи зі змісту названих норм Закону (2453-17) , член Комісії є службовою особою, оскільки наділений спеціальними повноваженнями, правомочний надавати вказівки органам та особам, які зобов’язані їх виконувати, а ненадання члену Комісії інформації, а також надання завідомо недостовірної інформації тягне за собою притягнення винних осіб до відповідальності.

В силу пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень –орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, є підстави вважати, що член Комісії є службовою особою, а тому є суб’єктом владних повноважень і може бути відповідачем у адміністративній справі.

Стаття 86 Закону розмежовує повноваження члена Комісії, які він здійснює одноособово під час перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, та повноваження Комісії як органу. Такі повноваження завершуються складанням ним відповідного висновку про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Цей висновок є підставою для вирішення Комісією питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову у її відкритті. Без наявності такого висновку Комісія позбавлена права вирішувати питання щодо дисциплінарної відповідальності судді.

Згідно із частиною сьомою статті 86 Закону питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Однак членом Комісії відповідний висновок складено не було, зібрані у процесі перевірки матеріали на розгляд Комісії не передано. У зв’язку із цим, висновок члена Комісії та матеріали перевірки за заявою ОСОБА_13 на засіданні Комісії не розглядались і рішення з цього питання не приймалось.

Таким чином, фактично, спірні правовідносини виникли не за участю Комісії, а з її службовою особою, як окремим суб'єктом владних повноважень, оскільки член Комісії ОСОБА_15 одноособово розглянув звернення ОСОБА_13, про що повідомив заявницю.

Враховуючи правила предметної підсудності та особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, визначені у КАС України (2747-15) , Вищий адміністративний суд України як суд першої інстанції не може вирішувати спір, відповідачем у якому є посадова чи службова особа даних органів. При цьому суд позбавлений можливості допустити заміну відповідача чи залучити члена Комісії як другого відповідача, оскільки у даному випадку це потягне за собою зміну підсудності адміністративної справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що Комісія як орган не порушила приписів Конституції та законів України, не допустила протиправної бездіяльності, прав, свобод та інтересів позивача не порушила.

Отже, підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов’язання його вчинити певні дії відсутні.

Таким чином, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Оскільки судове рішення ухвалюється не на користь позивача, то в силу статті 94 КАС України на її користь судові витрати не присуджуються.

Керуючись статтями 86, 159- 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У задоволенні позову ОСОБА_13 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.