Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Бившевої Л.І., Голубєвої Г. К., Островича С.Е., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання Титенко М.П.,

за участю представника позивача Павлюченка Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю торговельно-комерційна фірма "Хмельницький центральний універмаг" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2008 року по справі № 20/16/421-нА (22а-2074/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торговельно-комерційна фірма

"Хмельницький центральний універмаг"

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання частково протиправним та скасування рішення про застосування

штрафних (фінансових) санкцій,

Товариство з обмеженою відповідальністю торговельно-комерційна фірма "Хмельницький центральний універмаг"(далі –товариство, позивач) звернулося до суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі –орган податкової служби, відповідач) від 18.05.2007 року № 0019802303/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1350 грн.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 13.09.2007 року по справі № 20/16/421-нА, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано спірне рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1350 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2008 року по справі № 20/16/421-нА (22а-2074/08), рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому суд апеляційної інстанції вказує на порушення позивачем вимог пунктів 1, 5 статті 3 розділу ІІ Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) (далі - Закон № 265/95) та п.п. 4.9 п. 4 Порядку реєстрації опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) (z0107-01) № 614 від 01.12.2000 року, які зазначені в акті перевірки. Однак не вказує підстави та обставини на яких ґрунтується рішення про відмову в задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, оскільки рішення прийняте з порушенням норм матеріально та процесуального права та залишити в силі постанову Господарського суду Хмельницької області від 13.09.2007 року.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що органом податкової служби проведено перевірку з питань дотримання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), наявністю торгових патентів та ліцензій відділу продтоварів товариства, за результатами якої складено акт від 04.05.2007 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем не проведена через РРО сума розрахунків за час роботи з використанням розрахункової книжки № 2225006883/1 на суму 270 гри., в результаті чого порушено вимоги пунктів 1, 5 статті 3 розділу ІІ Закону № 265/95 та п.п. 4.9 п. 4 Порядку реєстрації опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) (z0107-01) № 614 від 01.12.2000 року (далі –Порядок).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступних мотивів з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктами 1,2 статті 3 Закону № 265/95 передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом (265/95-ВР) , із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно підпункту 4.9 пункту 4 Порядку (z0107-01) якщо на період виходу з ладу РРО або в разі відключення електроенергії розрахункові операції проводяться з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки, то після встановлення відремонтованого (резервного) РРО або відновлення постачання електроенергії необхідно провести через РРО суми розрахунків за час роботи з використанням розрахункової книжки, а також у відповідності до контрольної стрічки (у випадку обнулення оперативної пам'яті) - за час роботи, що передував виходу РРО з ладу або відключенню електроенергії, окремо за кожною ставкою ПДВ, після чого слід виконати Z-звіт. При потребі виконується операція "службове внесення"на суму готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на момент виходу з ладу РРО залишок готівки в касі складав 39,99 грн. (розрахункова квитанція № 097102 від 26.10.2006 року з поміткою "службове внесення").

З розрахункової книжки вбачається, що за період поломки РРО сума розрахунків з покупцями по розрахунковій книжці № 2225006883/1 склала 233,55 грн. (розрахункові квитанції з 097103 по 097116).

27.10.2006 року суму готівки, яка знаходилась в касі в розмірі 270 грн. було здано до центральної каси позивача. Зазначене підтверджується прибутковим касовим ордером № 011259 на суму 270 грн. та про що було зроблено запис в розрахунковій книжці в квитанції за № 097117 з поміткою "службова видача".

Після повернення з ремонту РРО сума розрахункових операцій в розмірі 233,55 грн. по розрахунковій книжці (квитанції з 097103 по 097116) проведена через РРО, що підтверджується контрольною касовою стрічкою касового апарату.

З зазначеного вбачається, що позивачем було дотримано як вимоги Закону № 265/95 (265/95-ВР) так і вимоги Порядку (z0107-01) .

Таким чином посилання відповідача на розрахункову квитанцію № 097117 на суму 270 грн. лише підтверджує службову видачу готівки, а не проведення позивачем розрахункових операцій з покупцями на зазначену суму.

Доказів, які б підтверджували посилання відповідача не те, що 270 грн. є сумою на яку проведено розрахункові операції позивача з покупцями не надано.

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів правомірності прийняття свого рішення.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Тому, судова колегія, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано помилково.

Керуючись ст. ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю торговельно-комерційна фірма "Хмельницький центральний універмаг" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2008 року по справі № 20/16/421-нА (22а-2074/08) скасувати.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 13.09.2007 року по справі № 20/16/421-нА залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. 237 КАС України.