К-23433/10-С Про часткове скасування податкових повідомлень-рішень - 22.09.2011 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 року

у справі № 2-а-40415/09/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова

про часткове скасування податкових повідомлень-рішень

У липні 2009 року фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (з урахуванням уточнених позовних вимог) про часткове скасування податкових повідомлень-рішень №0001081702/0 від 08.04.2009 року; №0001081702/1 від 18.05.2009 року; №0001081702/2 від 07.07.2009 року в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2400,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові рішення з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, за наслідками якої складено Акт № 1561/172/2319013794 від 25.03.2009 року (далі –Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки та за результатами апеляційного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення –рішення № 0001081702/2 від 07.07.2009 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2940,50 грн., у тому числі 1847,00 грн. основного платежу та 1093,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За посиланням податкового органу, позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на вартість у розмірі 1600,00 грн., сплаченого ним при придбанні ноутбука, оскільки відсутні підстави вважати, що його придбано з метою використання у господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що визначальною підставою для нарахування податкового кредиту звітного періоду є факт придбання товару, основних фондів з метою подальшого використання їх у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ноутбук було придбано позивачем з метою його подальшого використання у господарській діяльності, а саме: для ведення обліку руху товарів; розрахунків з покупцями та постачальниками; здійснення банківських операцій; подання до податкового органу звітів у електронному вигляді за допомогою програм "ОПЗ"та "Бест-Звіт"; спілкування, оформлення та приймання замовлень від покупців та постачальників за допомогою електронної пошти та Інтернету; використання ноутбуку в якості факсимільного апарату. Вказане підтверджується, зокрема, даними договору №16/976-КБ від 27.09.2007 року обслуговування банківського рахунку системою "Клієнт-Банк"; договору № 362929 від 09.06.2008 року обслуговування банківського рахунку системою "StarAccess".

Також відповідно до акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 02.10.2007 року придбаний ноутбук було введено в експлуатацію. Даними картки рахунку 131 необоротних активів –комп’ютера Fujitsu-Siemens підтверджується придбання вказаного ноутбуку з метою його використання у господарській діяльності позивача.

За вказаних обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкової накладної № 906 від 02.10.2007 року, виданої у зв’язку з придбанням ноутбуку.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України (2747-15) .