Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Гордійчук М.П., Гончар Л.Я., Конюшка К.В., Сіроша М.В., Харченка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління соціального захисту населення та праці Московської районної в місті Харкові ради на постанову Московського районного суду м. Харкова від 11 червня 2009 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення та праці Московської районної в місті Харкові ради, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення в Харківській області про призначення недоотриманих сум соціальних виплат, –

У лютому 2009 року ОСОБА_1. звернувся з позовом до Управління соціального захисту населення та праці Московської районної в місті Харкові ради про визнання дій протиправними та стягнення коштів на оздоровлення.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 11 червня 2009 року позов задоволено. Зобов’язано відповідача –Управління праці та соціального, захисту населення Московської районної в місті Харкові ради зробити розпорядження про виплату щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної допомоги до 5 травня за 2007 та 2008 роки відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та направити дані щодо належних виплат ОСОБА_1 до Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головним управлінням праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації для здійснення виплати. Стягнуто з відповідача –Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2008 роки в розмірі відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та разову грошову допомогу до 5 травня за 2007-2008 роки в розмірі відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) згідно наданих Управлінням праці та соціального захисту населення Московської районної в м. Харкові ради.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення та праці Московської районної в місті Харкові ради задоволено частково. Постанову Московського районного суду м. Харкова від 11 червня 2009 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнані незаконними дії Управління соціального захисту населення та праці Московської районної в місті Харкові ради щодо нарахування ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у відповідності до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"у 2007, 2008 роках. Зобов’язано Управління соціального захисту населення та праці Московської районної в місті Харкові ради здійснити перерахунок ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру, встановлено відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян. які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та здійснити дії щодо виплати донарахованих сум. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління соціального захисту населення та праці Московської районної в місті Харкові ради звернулось з касаційною скаргою, у якій просить ці рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач ОСОБА_1. є інвалідом війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2, та особою, що постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи та має першу категорію, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 13 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"позивачу щорічно до 5 травня повинна надаватись виплата у розмірі 8 мінімальних пенсії за віком, як інваліду війни.

Однак Законами України "Про Державний бюджет України"на відповідні роки встановлено виплату цієї допомоги у 2005 в розмірі 270 грн., у 2006 –270 грн., у 2007–300 грн., у 2008 –400 грн.

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни. При цьому дія статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"на час виникнення спірних правовідносин була зупинена Законами України "Про Державний бюджет України"на відповідні роки.

Однак, суди, задовольняючи позов, не врахували вище зазначених норм матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивач мав право на отримання допомоги в більшому розмірі. Тобто, суди застосували недіючу норму права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що посилання суду першої інстанції на Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 (v0a6p710-07) та №10-рп/2008 від 22.05.2008 (v010p710-08) , якими визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення Законів України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , у тому числі і положення пунктів, якими зупинено на 2007, 2008 роки дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги є помилковим, оскільки ці рішення були прийняті після закінчення строку проведення цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.

Суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи дійшли правильного висновку, що, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен керуватися положеннями ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991.

Однак, дію положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено на 2007, 2008 роки в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та п.п. 11 п. 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 (107-17) .

Судами встановлено, що відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу разової грошової допомоги на оздоровлення в серпні 2007 року в розмірі 120 грн. 00 коп. та в лютому 2008 року в розмірі 120 грн. 00 коп. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 (562-2005-п) .

Зупинення дії положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України N10-рп/2008 від 22.05.2008 (v010p710-08) зупинення дії положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачене п.п. 11 п. 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним).

Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

На момент виникнення спірних відносин у 2007 році, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) не діяли.

На дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів у 2008 році, положення Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) були діючими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення щорічної виплати до 5 травня, як інваліду війни за 2007-2008 рік відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення у 2008 році відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а лише у 2007 році, оскільки на час здійснення останньої діяли норми ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,–

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення та праці Московської районної в місті Харкові ради задовольнити частково.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 11 червня 2009 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року в частині визнання незаконними дії Управління соціального захисту населення та праці Московської районної в місті Харкові ради щодо нарахування ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у відповідності до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"у 2008 році та зобов’язання Управління соціального захисту населення та праці Московської районної в місті Харкові ради здійснити перерахунок ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення виходячи з розміру встановлено відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян. які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та здійснити дії щодо виплати донарахованих сум у 2008 році - скасувати.

В решті постанову Московського районного суду м. Харкова від 11 червня 2009 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку, які встановлені ст. ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.