Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Костенка М.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Шипуліна Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.2008

у справі № 2-27/1252-2007А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Путіна"

до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Путіна" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0000371502/0 від 22.11.2006 яким визначено позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1701 грн., в тому числі 1620 грн. основний платіж та 81 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2007 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.2008 постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.2008, прийняти нове рішення яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість позивача та складено акт № 921/15-2/24865035 від 20.11.2006.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000371502/0 від 22.11.2006, яким донараховано податок на додану вартість у сумі 1620 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 81 грн.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки відповідачем надана скорочена декларація з податку на додану вартість за вересень 2006 року, відповідно до якої сума поставок складає 40701 грн. у тому числі податок на додану вартість з урахуванням коригування в сумі 8 245 грн., сума придбання товарів (робіт, послуг) 33 124 грн. у тому числі податок на додану вартість у сумі 6625 грн., різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту має позитивне значення та становить 1620 грн.

Відповідачем зроблено висновок про, те що за результатами звітного періоду позивач повинен сплатити до бюджету 1 620 грн. податку на додану вартість, оскільки при заповненні податкової декларації позивачем необґрунтовано використано пункт 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно з п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" сільськогосподарські товаровиробники незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства, податок на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва не зараховують до бюджету, а залишають у своєму розпорядженні і використовують на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Цей Закон не містить визначення сільськогосподарського товаровиробника. Розпорядженням Кабінету Міністрів України №391 від 10.05.1999 (391-99-р) визначено, що до підприємств, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, належать також рибницькі та рибальські, включаючи риболовецькі, господарства, що займаються риборозведенням, вирощуванням товарної риби, виловом, переробкою та збутом власної рибопродукції (незалежно від організаційно-правових форм).

Згідно Державного класифікатора видів економічної діяльності, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №375 від 26.12.2005 (va375202-05) , ці види економічної діяльності включені в коди груп економічної діяльності 05.1 (рибальство і надання по послуг у рибальстві, у тому числі ловлю риби у внутрішніх водоймах, морях) і 05.02 (рибництво і надання послуг у рибництві, у тому числі вирощування рибо посадкового матеріалу, певних видів водоростей, морське і прісноводне рибництво, розведення устриць).

Таким чином, риболовецькі господарства прирівняні до юридичних осіб, що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, але не зобов’язані здійснювати усі стадії виробничого процесу, включаючи вирощування, з огляду на що висновки судів попередніх інстанцій про правомірне використання позивачем встановленої п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" пільги, є правильними.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.2008 у справі № 2-27/1252-2007А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.2008 у справі № 2-27/1252-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .