К-14354/08-С Про стягнення заборгованості по заробітній платі, збитків, компенсаційних виплат за несвоєчасний розрахунок при звільненні та стягнення моральної шкоди - 03.03.2011 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2008 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова, третя особа –Всеукраїнська професійна спілка працівників органів державної податкової служби у Харківській області про стягнення заборгованості по заробітній платі, збитків, компенсаційних виплат за несвоєчасний розрахунок при звільненні та стягнення моральної шкоди, -

В листопаді 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова, третя особа –Всеукраїнська професійна спілка працівників органів державної податкової служби у Харківській області про стягнення заборгованості по заробітній платі, збитків, компенсаційних виплат за несвоєчасний розрахунок при звільненні та стягнення моральної шкоди.

Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 03.04.2008 позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено частково. Стягнуто з Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 298 грн. 83 коп., частину грошового утримання, яка була утримана в якості внесків в профспілкову організацію в розмірі 134 грн. 08 коп., частину грошового утримання, яка була утримана на передплату періодичного видання у розмірі 57 грн. 20 коп., всього 490 грн. 11 коп., в задоволені іншої частини позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2008 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено частково. Стягнуто з Державної податкової інспекції у Дзержинському районі в м. Харкові на користь позивача суму окладу за спеціальне звання за січень-грудень 2001 року в розмірі 1069 грн. 74 коп., суму надбавки за особливі умови праці у розмірі 289 грн. 88 коп., суму винагороди за вислугу років у розмірі 136 грн. 79 коп., суму компенсації за продовольчий пайок у розмірі 1429 грн. 12 коп., частину грошового забезпечення, що була утримана в якості податків та зборів у розмірі 146 грн. 01 коп., частину грошового забезпечення, що була утримана як передплата періодичного видання в сумі 57 грн. 20 коп., частину грошового забезпечення, яка була утримана в якості внесків до профспілкової організації у розмірі 134 грн. 08 коп., компенсацію за роботу з секретною документацією у розмірі 233 грн. 42 коп., допомогу на оздоровлення у розмірі 202 грн. 18 коп., заробітну плату за період тимчасової непрацездатності у розмірі 207 грн. 79 коп., заробітну плату за відпустку у 2000 році у розмірі 70 грн. 62 коп., грошову допомогу при звільненні у розмірі 12 грн. 75 коп., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 462 грн. 89 коп., компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв’язку несвоєчасною її виплатою у розмірі 1289 грн. 37 коп., в задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція в Дзержинському районі м. Харкова не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами було встановлено, що наказом Державної податкової адміністрації у Харківській області від 23.04.1999 року № 169-о ОСОБА_1. був призначений на посаду оперуповноваженого відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, з посадовим окладом –150 грн.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.09.1999 року № 758-0 позивачу присвоєно спеціальне звання – лейтенант податкової міліції.

Звільнення позивача зі служби в податковій міліції відбулося за власним бажанням на підставі наказу Державної податкової адміністрації у Харківській області від 17.01.2002 року № 22-0.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, щодо стягнення з відповідача окладу за спеціальне звання за січень-грудень 2001 року в сумі 1069 грн. 74 коп., дослідивши при цьому особисті рахунки по нарахуванню заробітної плати Постоялкову Ю.А та декларації про доходи.

Відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"первинний документ –документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому, особистий рахунок не є первинним документом, а відповідно і не може підтверджувати факт виплати окладу за спеціальне звання позивачу і в матеріалах справи відсутня декларація про доходи ОСОБА_1. за 2001 рік.

При цьому, суд дав правильну оцінку діям відповідача стосовно знищення платіжних відомостей та інших первинних документів про отримання позивачем зазначеного окладу, оскільки відповідно до статті 325 "Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій та підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів", затвердженого наказом головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 року № 41 (z0576-98) , у разі виникнення суперечок, спорів, слідчих і судових справ зазначені документи зберігаються до винесення остаточного рішення.

Спір між позивачем та відповідачем виник у квітні 2005 року зі звернення позивача до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова з заявами про надання інформації щодо всіх здійснених йому виплат за період з 23.04.1999 року по час звернення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Разом з тим, Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова доказів, що підтверджують проведення виплати окладу за спеціальне звання в сумі 1069 грн. 74 коп., яка повинна була бути сплачена протягом січня-грудня 2001 року надано не було, тому суд апеляційної інстанції правильно прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь розміру окладу за спеціальне звання за січень-грудень 2001 року в сумі 1069 грн. 74 коп.

Також, правомірно було прийнято рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача надбавки за особливі умови праці, згідно з підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Mіністрів України від 31.12.1996 року № 1592 (1592-96-п) "Про умови оплати працівників opганів державної податкової служби", так як, встановлена виплата керівним працівникам i cпeцiaлicтaм, особам начальницького складу, які здійснюють контроль за справлянням податків та інших платежів, займаються оперативно-розшуковою роботою та розслідуванням кримінальних справ, організовують роботу з контролю надходження платежів до бюджетів та примусового їx стягнення, надбавки за особливі умови прaцi у poзмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання або ранг державного службовця, а для осіб начальницького складу податкової міліції - у poзмірі 50 відсотків окладу грошового утримання.

Отже, позивач мав право на отримання такої надбавки за особливі умови праці у розмірі 50 відсотків окладу грошового утримання, який відповідно до пункту 2 цієї постанови включає в себе посадовий оклад, а також оклад за спеціальне звання. При цьому, враховуючи, що до 01 вересня 1999 року оклад за спеціальне звання позивачу не виплачувався та не повинен був виплачуватись, оскільки він не мав спеціального звання, то у квітні, травні, липні та серпні 1999 року відповідач повинен виплачувати надбавку в розмірі 50 відсотків від посадового окладу.

Судом апеляційної інстанції правомірно прийнято рішення про стягнення винагороди за вислугу років відповідно до пункту 4.1 постанови Кабінету Mіністрів України від 31.12.1996 року № 1592 (1592-96-п) "Про умови оплати працівників органів державної податкової служби"посадовим особам Державної податкової адміністрації, державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Kиєві i Севастополі, державних податкових інспекцій у районах, містах i районах у містах та працівникам податкової міліції сплачується винагорода за вислугу років у poзміpax згідно з додатком № 17.

Згідно зазначеного додатку № 17 та пункту 2 вказаної постанови Кабінету Mіністрів України (1592-96-п) винагорода за вислугу років виплачується працівникам податкової міліції у таких розмірах: від 1 до 2 років - 5 відсотків від окладу грошового утримання: від 2 до 5 років - 10 відсотків від окладу грошового утримання, який, як зазначалося вище, включає в себе посадовий оклад, а також оклад за спеціальне звання.

Відповідності до пункту 1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи в органах державної податкової служби.

При цьому, ніяких обмежень щодо врахування стажу роботи в органах державної податкової служби за відсутності спеціального звання для виплати винагороди за вислугу poків не встановлено, тому суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача, в цій частині.

Судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлено, що компенсація за доступ до державної таємниці виплачується згідно Положення про види, розміри i порядок надання компенсації у зв’язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 414 (414-94-п) . Згідно з пунктом 6 даного положення надбавка до посадових окладом (тарифних ставок) виплачується за наявності дозволу (ліцензії) на діяльність, пов’язану з державною таємницею, відповідно до статті 19 Закону України "Про державну таємницю".

Також, судами встановлено, що до 5 березня 2001 року Державна податкова інспекція у Дзержинському районі не мала дозволу на проведення poбіт, пов’язаних з доступом до державної таємниці. А отже, компенсація за роботу з секретною документацією до надання відповідного дозволу не могла сплачуватися, а виплата такої компенсації за роботу пов’язану з доступом до державної таємниці повинна проводитись лише за період з березня 2001 року по січень 2002 року, так як згідно наказу УПМ Державної податкової адміністрації у Харківській області від 24.06.1999 року № 4, позивачу був наданий допуск за Ф-2, на підставі висновку Служби безпеки України у Харківській області від 18.06.1999 року № 5503, який був скасований 27.01.2003 року наказом Державної податкової адміністрації у Харківській області, тому суд апеляційної інстанції законно та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по виплаті компенсації за роботу з доступом до державної таємниці за період з березня 2001 року по січень 2002 року.

Виплати компенсації за продовольчий пайок здійснюються згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 року № 316 "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ" (316-96-п) , яка діяла до 29.02.2002 року, встановлювала норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил, Прикордонних військ, Національної гвардії, Служби безпеки, Цивільної оборони, Управління державної охорони, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ, та розмір грошової компенсації за продовольчі пайки, яку одержували військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.1999 року № 1315 (1315-99-п) дію постанови від 12.03.1996 року № 316 (316-96-п) було поширено на осіб начальницького складу податкової міліції. Так, як позивач був особою начальницького складу на нього поширювалась дія постанови від 22.07.1999 року № 1315 (1315-99-п) , а тому суд апеляційної інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в цій частині та стягнув з Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на користь позивача грошову компенсацію за період з серпня 1999 року по грудень 2001 року.

Також, суд правомірно згідно підпункту 3 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.1999 року № 2288 "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів" (2288-99-п) з посиланням на пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року, стягнув різницю недоплаченої допомоги на оздоровлення виходячи з того, що при розрахунку середньої заробітної плати потрібно було враховувати, посадовий оклад та оклад за спеціальне звання, доплату за особливі умови праці, винагороду за вислугу років та компенсацію за продовольчий пайок.

Правомірно судом апеляційної інстанції прийнято рішення і про стягнення різниці у заробітної плати за період тимчасової непрацездатності згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 10.06.1999 року № 149 "Про затвердження Інструкції про порядок застосування нормативних актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", так як, при нарахуванні та виплаті у вересні, жовтні, грудні 2001 року грошового утримання за період тимчасової непрацездатності повинна була бути врахована компенсація за роботу з секретною документацією, яку позивач повинен був отримати за період з березня 2001 року по січень 2002 року.

Крім того, правомірно стягнено заробітну плату за відпустку у 2000 році згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (100-95-п) , так як, відповідно до п. 3 Порядку при обчислені середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата, доплати та надбавки, виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії, винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо, тому підлягають включенню до виплати, надбавка за особливі умови праці та виплати компенсації за роботу з секретною документацією до заробітної плати при наданні відпустки.

Грошова допомоги при звільненні виплачується згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" (393-92-п) , а оскільки з березня 2001 року позивач мав право на отримання компенсації за роботу з секретною документацією, тому під час розрахунку грошової допомоги при звільненні, відповідачем безпідставно не було враховано дану компенсацію.

Суд апеляційної інстанції вірно встановив, що статус особи начальницького складу позивач, отримав з дня призначення його на посаду оперуповноваженого відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, а відповідно до положення підпункту "д"пункту1 статті 5 і пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"від 26.12.1992 року № 13-92 сукупний оподаткований дохід, одержаний громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються суми грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержуваних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально – виконавчої системи у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби, а тому стягнув з відповідача на користь позивача суми грошового забезпечення, що була з нього утримана в якості податків за період з 23 квітня 1999 року по 31 серпня 1999 року.

Відповідно до пункту 51 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114 (114-91-п) тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ Української РСР, і передбачається тим, які мають вислугу менше 10 років –30 діб щорічно, отже апеляційний суд зробив правильний висновок, щодо компенсації позивачу 58 днів невикористаної відпустки: двадцять днів за 1999 рік, два дні за 2000 рік та тридцять днів за 2001 рік, а тому відповідно до підпункту 2 пункту 56 вказаного Положення на користь позивача підлягає стягненню компенсація за 58 днів невикористаної відпустки.

Крім того, підлягають стягненню з відповідача утримані з грошового забезпечення внески до профспілкової організації, так як, документального підтвердження про вступ до профспілкової організації відповідач не надав, та також підлягає стягненню безпідставно утримана передплата на періодичні видання.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив в задоволенні вимог позивача щодо стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв’язку несвоєчасної її виплати, так як, дана компенсація, може бути стягнута лише до 31.12.2000 року, відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1427 (1427-97-п) та з 01.01.2001 року регулюється Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (159-2001-п) , тобто відповідно до зазначених постанов необхідно щоб зазначені доходи були нараховані, але вчасно не виплачені.

Також, суд апеляційної інстанції правомірно не задовольнив вимоги щодо стягнення надбавки за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи у poзмірі 50% від посадового окладу та звання згідно постанови Кабінету Mіністрів України № 2288 від 13.12.1999 року (2288-99-п) "Про впорядкування умов праці працівників апарату органів державної влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих opганів, органів прокуратури, судів та інших органів", виходячи з того, що встановлення цієї надбавки, є правом, а не обов’язком керівника і враховуючи, що вказана надбавка не є постійною та обов’язковою для виплати, а сплачується лише за умови наявності високих досягнень у праці або при виконанні особливо важливої роботи.

Суди першої та апеляційної інстанції правильно відмовили в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, так як спірні правовідносини, що склалися між позивачем і відповідачем не регулюються нормами трудового законодавства, а є відносинами щодо проходження служби, які врегульовані Законом України "Про державну податкову службу України" (509-12) , іншими спеціальними нормативно-правовими актами, якими не передбачено здійснення відповідних витрат.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо стягнення збитків, які були понесені позивачем у зв’язку з підготовкою матеріалів до судового розгляду, так як, суди правильно дійшли висновку, що витрати які поніс позивач не є судовими витратами, в розумінні вимог статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди встановивши, що при розгляді даної вимоги діють положення частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги і заперечення. Судами встановлено факти неправомірного нарахування та несплати деяких виплат. Позивачем не надано суду належних доказів спричинення йому моральної шкоди відповідачем та не доведено обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, щодо стягнення моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2008 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова, третя особа –Всеукраїнська професійна спілка працівників органів державної податкової служби у Харківській області про стягнення заборгованості по заробітній платі, збитків, компенсаційних виплат за несвоєчасний розрахунок при звільненні та стягнення моральної шкоди –без змін.