Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

Заїки М.М.,

Загороднього А.Ф.,

та секретаря Міненка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2010 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Одеській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації в Одеській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2010 позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за часу вимушеного прогулу було залишено без розгляду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2010 позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової адміністрації в Одеській області від 07.08.2006 № 440-о в частині звільнення ОСОБА_1

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2010 апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації в Одеській області було задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2010 скасовано. Прийнято нову постанову. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Наказ Державної податкової адміністрації в Одеській області від 07.08.2006 № 440-о в частині звільнення ОСОБА_1 визнано протиправним.

Державна податкова адміністрація в Одеській області подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2010 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач працював в органах податкової міліції з 03.12.2001 по 07.08.2006. 04.11.2005 позивача було попереджено про наступне вивільнення та про відсутність можливості подальшого працевлаштування у зв’язку з відсутністю вакантних посад. Наказом Державної податкової адміністрації в Одеській області від 07.08.2006 № 440-о майора податкової міліції ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів оперативного управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Одеській області за підпунктом "г"пункту 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) (через скорочення штатів), з 07.08.2006.

Підпунктом "г"пункту 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 № 114 (114-91-п) , передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Отже, вищенаведеною нормою зазначено, що звільнення через скорочення штатів можливо лише при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що в день звільнення позивача, на підставі наказів № 438-о, № 439-о, № 444-о, № 452-о на службу в органи податкової міліції Державної податкової адміністрації в Одеській області було прийнято ряд осіб середнього та старшого начальницького складу.

Враховуючи, що призначення на посади відбувалося без врахування та порівняння освітньої, професійної, ділової підготовки кандидатів на вакантні посади, та беручи до уваги, що у відповідача була можливість подальшого використання ОСОБА_1 на службі, суди дійшли вірного висновку, щодо неправомірності наказу про звільнення позивача.

Оскільки наказом Державної податкової адміністрації в Одеській області від 25.07.2007 № 832-о було відмінено оскаржуваний наказ "Про звільнення майора податкової міліції ОСОБА_1"від 07.08.2006 № 440-о, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо визнання вказаного наказу неправомірним та правомірно скасував рішення суду першої інстанції в частині скасування вказаного наказу.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2010 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Одеській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.